#поезія Щоранку збираєш себе докупи, Неначе ложку цукру до чаю чи кави, А потім згадуєш, що кави не буде: З води – лиш роси на гіллі октавами. З тепла – лиш осердя гарячих згадок, Чи про любов, чи про спокій у тиші вулиць. Й тумани садом, не вибухи – опади градом, І дихаєш осінню, джаз крізь осоння цмулиш. Вечірні закутки відтіняються полинами, Нема загрози заснути і не прокинутись. Калюжі брудом, не ламаним брухтом, лякають, І місто сопе уночі ліниво-дрімотними ритмами. І от тепер у тривогах доступна розкіш: Горнятко гаряче плюс цукор, який ти і не вживаєш. Сьогодні виявилось, що усе максимально просто: Дожити до ранку і випити свою каву. 26.10.2025 Олеся Репа На вірш автора надихнула картина Т.Гущиної "Моя ранкова кава"

#події 28 жовтня 2007 року британська газета The Daily Telegraph опублікувала список «100 геніїв сучасності, які живуть сьогодні» (Top 100 living geniuses). Цей рейтинг складався на основі опитування 4 000 британців та оцінки експертів з креативності і інновацій. В основу списку лягли такі критерії, як роль у зміні системи поглядів, суспільне визнання, сила інтелекту, досягнення та культурна значимість. Серед 100 видатних сучасників на 72 місці опинився єдиний українець — художник Іван Марчук. Іван Марчук — народний художник України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, член Золотої гільдії Римської академії сучасного мистецтва. Народився 12 травня 1936 року на Тернопільщині. Його творчість налічує близько 5000 картин, які представлені на всіх континентах світу. Художник відомий своєю унікальною технікою пльонтанізму. Протягом творчої діяльності провів понад 150 монографічних та 50 колективних виставок, багато з яких були за кордоном, сприяючи популяризації українського мистецтва у світі. Визнання у списку The Daily Telegraph стало визначним знаком світового визнання таланту Івана Марчука

Мережею шириться інформація про те, як полковник ЗСУ Манько поширює в Тік-Ток світлини з мапами, які мають гриф, як мінімум «для службового користування». Компетентні органи, перевірте будь-ласка законність присвоєння та перебування цього пана у військовому званні «полковник». Для тих, хто погано розгледів минулого разу, полковник Манько виклав військову карту, яку заборонено публікувати, у більшому розширенні 🤔 Раніше секретні карти з фронту він кидав у TikTok. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#дати Міжнародний день анімації (англ. International Animation Day) — міжнародне свято всіх тих, хто так або інакше причетний до анімації та мистецтва мультиплікації. Відзначається щороку 28 жовтня. Дата святкування «міжнародного дня анімації» була обрана невипадково. Саме у цей день у 1892 році художник та винахідник з Франції Еміль Рено продемонстрував поважній паризькій публіці, котра зібралася у залі «Кабінету фантастики» музею Гревен, «светящиеся пантомимы» — рухомі зображення, відтворені на екрані (простіше кажучи — мультфільми). Анімація зазнала різних змін протягом багатьох десятиліть. У 1894 році про намальовані картинки на деякий час забули, але після того, як ідею рухомих зображень поєднали з винаходом братів Люм'єр, вони повернули собі популярність. Пізніше, з появою комп'ютерів, виникла і комп'ютерна анімація. У наш час ці технології настільки стали популярними, що непрофесіоналу іноді складно визначити, що ж він бачить на екрані — «живе» кіно чи анімоване. «Міжнародна асоціація анімаційного кіно» (англ. The International Animated Film Association, ASIFA), а конкретніше — її паризьке відділення, у 2002 році заснувала це свято на честь 110-річчя першої публічної демонстрації Емілем Рено свого винаходу. Напередодні міжнародного дня анімації художники-аніматори практично з усього світу обмінюються програмами своїх фільмів і влаштовують прем'єрні покази власних творінь. У наш час подібні анімаційні кіносеанси одночасно проходять вже у 104 країнах світу, в тому числі й в Україні. З історичної точки зору, правильніше звернути увагу на більш ранню, і що важливо, документально підтверджену дату народження анімації (мультиплікації). Французи, як родоначальники цього виду мистецтва, вважають днем народження мультиплікації 30 серпня 1877 року. Саме тоді було запатентовано винахід праксиноскопа французьким винахідником-самоучкою Емілем Рено (фр. Emile Reynaud). Дещо раніше, 20 липня 1877 року, Еміль Рено представив доповідь перед членами Французької академії і продемонстрував праксиноскоп (англ. praxinoscope) — апарат, зібраний із коробки з-під печива і дзеркального барабану, та який дозволяв переглядати на прозорій стрічці фазові картинки, що створювали ілюзію руху фігур. Таким чином, мистецтво мультиплікації майже на 20 років давніше жанру кіно.

#мистецтво #особистості 🎨 Олександр Мурашко — видатний український художник початку ХХ століття, який поєднав академічну школу з модерністськими впливами. Його творчість демонструє перехід від «салонного реалізму» до символізму та імпресіонізму. Цього року минає 150 років від його народження — нагода знову поглянути на спадщину митця, що заклав фундамент українського модерну. До ювілею музеї проводять виставки його робіт, зокрема в NAMU — «Олександр Мурашко. Кольорові модуляції», а в Київській картинній галереї — «Олександр Мурашко. Київські вібрації». Зібрали 5 знакових робіт Олександра Мурашка, з яких можна почати знайомство з художником: https://suspilne.media/culture/1146310-pat-kartin-oleksandra-muraska-aki-varto-pobaciti-nazivo/?utm_source=copylink&utm_medium=ps

#мистецтво Картина Павла Волика "Сонячний ранок", 2005 рік.

Міжнародний день художника 25 жовтня світ відзначає Міжнародний день художника (International Artist Day). Історія створення Міжнародного дня художника Історія International Artist Day почалася у 2004 році. Святкувати цю подію запропонував відомий канадський художник Кріс Мак-Клюр, що пише полотна у стилі романтичного реалізму. Свято було започатковане, щоб підкреслити внесок художників у культурний розвиток суспільства, розповісти людству про те, що емоції та відчуття можна передавати за допомогою малюнків. Відкрийте для себе творчість видатних митців! Живопис – багатогранний. У художньому мистецтві поєднуються різні течії та напрямки творчості, класичні та новаторські стилі. В музеях та галереях цього дня влаштовують день відкритих дверей, демонструють уроки образотворчого мистецтва. Міжнародний день художника – це можливість відкрити для себе творчість видатних митців, таких як Сальвадор Далі, Клод Моне, Вінсент Ван Гог, Пабло Пікассо та інших неперевершених творців картин.

#Вчимо_свою_історію «МИ Є НАРОД, У ЯКОГО ВКРАЛИ НАЗВУ» Так писав академік Михайло Грушевський. Читаємо в Івана Драча: «Назва Русь вирвана із серця Києва залізною рукою Петра». Сталося це 300 років тому, 22 жовтня 1721 року, коли цар Петро 1 проголосив московське царство «росийской империей», а москвинів - «россиянами». Така зміна назви московської держави кинула серйозний виклик ідентичності українського народу. Тож 1721 року в москві після перейменування: постала нагальна потреба написати нову версію історії з обґрунтуванням спадкоємності назви «российская» від княжої Русі. Але у царя Петра І до цього руки не дійшли. Утім, ідею створення нової історії російської імперії втілила в життя Катерина ІІ. І ця імперська схема історії була непорушною до 1904 року, коли її блискуче спростував Михайло Грушевський. У своїй знаменитій статті «Звичайна схема «руської» історії... він науково довів, що творцем тисячолітньої княжої держани Русь був український етносі що твердження про «общерусскую» історію та колиску трьох братніх народів це повна фікція, бо московія, по суті, загарбала назву Русь, яка своїм питомим змістом - етнічним, географічним, устроєвим - цілком відповідає сучасному термінові Україна. Тож звертайтесь і ви до Грушевського. Шануймо свою історію! З відривного календаря "Український народний календар" за 22 жовтня. ----------- https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-rus-i-moskoviya/31521000.html На фото:⤵️ Мапа України французького військового інженера і картографа Гійома Левассера де Боплана 1680 року (на основі генеральної карти 1648 року). А у правому верхньому кутку позначено розташування Московії – Moscovia Pars (Земля Московія).

#Вчимо_свою_історію «МИ Є НАРОД, У ЯКОГО ВКРАЛИ НАЗВУ» Так писав академік Михайло Грушевський. Читаємо в Івана Драча: «Назва Русь вирвана із серця Києва залізною рукою Петра». Сталося це 300 років тому, 22 жовтня 1721 року, коли цар Петро 1 проголосив московське царство «росийской империей», а москвинів - «россиянами». Така зміна назви московської держави кинула серйозний виклик ідентичності українського народу. Тож 1721 року в москві після перейменування: постала нагальна потреба написати нову версію історії з обґрунтуванням спадкоємності назви «российская» від княжої Русі. Але у царя Петра І до цього руки не дійшли. Утім, ідею створення нової історії російської імперії втілила в життя Катерина ІІ. І ця імперська схема історії була непорушною до 1904 року, коли її блискуче спростував Михайло Грушевський. У своїй знаменитій статті «Звичайна схема «руської» історії... він науково довів, що творцем тисячолітньої княжої держани Русь був український етносі що твердження про «общерусскую» історію та колиску трьох братніх народів це повна фікція, бо московія, по суті, загарбала назву Русь, яка своїм питомим змістом - етнічним, географічним, устроєвим - цілком відповідає сучасному термінові Україна. Тож звертайтесь і ви до Грушевського. Шануймо свою історію! З відривного календаря "Український народний календар" за 22 жовтня. ----------- https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayina-rus-i-moskoviya/31521000.html На фото:⤵️ Мапа України французького військового інженера і картографа Гійома Левассера де Боплана 1680 року (на основі генеральної карти 1648 року). А у правому верхньому кутку позначено розташування Московії – Moscovia Pars (Земля Московія).

#виставки Відкриття виставки "Олександр Мурашко. Київські вібрації". 21 жовтня о 17:00 у Національному музеї "Київська картинна галерея" відбудеться презентація виставки "Олександр Мурашко. Київські вібрації". Міжмузейний історико-мистецький проєкт присвячено 150-річчю від дня народження Олександра Мурашка (1875–1919) — одного з найяскравіших українських живописців початку ХХ століття. Експозиція зосереджується на київському періоді життя митця: місті, де він народився, творив і викладав. У виставковому просторі представлено портрети сучасників художника, зокрема Павла та Любові Андреєвих, Катерини Крюгер, а також твори з провідних музейних і приватних колекцій України. Виставка триватиме до 25 січня 2026 року за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 9