Коли ми дивимося на величні історичні картини з козаками, нам здається, що їхні автори жили в якійсь іншій, романтичній епосі. Але творець найвідомішого полотна про Богдана Хмельницького жив серед нас, ходив вулицями Києва та Львова і заплатив найвищу ціну за те, що наважився повернути українцям їхню велич.

Микола Іванович Івасюк (1865-1937) - один із найталановитіших українських художників-істориків, майстер батального живопису, чиї картини купували європейські колекціонери, і чиє життя цинічно обірвала радянська каральна машина.

☑️ Буковинський самородок, якого помітив цісар.

Микола народився в місті Заставна на Буковині в родині теслі. Хлопець із дитинства мав феноменальний хист до малювання. Коли він навчався у чернівецькій гімназії, його малюнки побачив відомий професор Юстин Пігуляк і зрозумів: перед ним геній.

Бідна родина не мала грошей на навчання сина, але талант пробив собі дорогу. Івасюк вступає до престижної Віденської академії мистецтв. Його випускна робота була настільки вражаючою, що сам імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф I призначив молодому українцю стипендію, а згодом навіть особисто купив одну з його картин. Далі був Мюнхен, де Івасюк здобув славу одного з найкращих баталістів Європи. Перед ним відкривалися двері найкращих галерей світу, але він марив Україною.

☑️ Справа всього життя: 20 років заради однієї картини.

Головною пристрастю Івасюка було козацтво. Перебуваючи в Мюнхені, він починає роботу над своїм абсолютним шедевром - монументальною картиною "В’їзд Богдана Хмельницького до Києва".

Художник підійшов до справи як прискіпливий історик. Він роками вивчав тогочасний одяг, зброю, архітектуру, їздив на Хортицю та в Київ, щоб зробити замальовки місцевості. Він шукав натурників по всій Галичині та Буковині, щоб обличчя козаків виглядали живими й характерними. Загалом робота над цим гігантським полотном (розміром 4 на 6 метрів) тривала майже двадцять років - з 1892 по 1912 рік. Коли картину вперше виставили у Львові, люди годинами стояли в чергах, а дехто просто плакав від гордості за свою історію.

☑️ Козацькі марки та пастка від більшовиків.

Микола Івасюк був не просто художником, а й патріотом-практиком. Коли у 1918 році постала Українська Народна Республіка, уряд згадав про авторитетного митця. Івасюку доручили створити дизайн перших державних поштових марок України. Він намалював розкішну серію з малюнками Хмельницького, Полуботка, Шевченка та козацьких хат. Марки навіть встигли надрукувати у Відні, але через прихід більшовиків вони так і не увійшли в широкий обіг, ставши сьогодні мрією будь-якого філателіста.

Після поразки УНР Івасюк залишається жити на Буковині та в Галичині. Але радянська влада у 1920-х роках починає тонку гру: оголошує політику "українізації" та заманює відомих діячів культури назад. Більшовики обіцяли Івасюку повну творчу свободу, професорську посаду в Академії мистецтв і фінансування. Художник повірив. У 1926 році він разом із родиною переїжджає до радянського Києва.

☑️ Трагічний фінал: як нищили велич.

Пастка зачинилася швидко. Жодної кафедри Івасюку не дали - його тримали на дрібних підробітках, змушували малювати плакати та портрети радянських вождів. Його велична картина про Хмельницького та козацькі сюжети дратували радянських ідеологів, адже вони пробуджували в українцях "небезпечний" патріотизм.

У 1937 році, у самий розгар сталінського Великого терору, 72-річного, майже глухого художника заарештували у його київській квартирі. НКВС звинуватило літнього митця у шпигунстві на користь німецької розвідки.

Після жорстоких катувань, 11 листопада 1937 року Миколу Івасюка засудили до розстрілу. Вирок виконали 25 листопада у підвалах київського НКВС, а тіло художника таємно вивезли та закопали у братській могилі в Биківнянському лісі. Його ім'я викреслили з історії мистецтва на десятиліття.

☑️ Чому Микола Івасюк у нашому "Таємничому Архіві"?

Ми розповідаємо про нього, бо Микола Івасюк - це людина, яка зафіксувала візуальний код нашої перемоги та козацької слави. Навіть коли радянська влада знищила самого художника, його грандіозна картина про Хмельницького вижила в запасниках (сьогодні вона прикрашає Національний художній музей України). Він віддав життя за право малювати українську історію, і наш обов'язок пам'ятати обличчя того, хто подарував нам образи наших героїв.

#Ukrainian #person

Директорка Нацрозвідки Тулсі Габбард заявила, що дані про існування понад 120 лабораторій у 30 країнах світу роками «навмисно приховувалися від народу США» усіма посадовцями.

Понад 40 лабораторій в Україні нібито «‎проводили небезпечні експерименти з посилення функцій вірусів».

Однак насправді в документах чітко вказано, що метою програми було безпечне зберігання патогенів радянської епохи (залишків біологічної зброї СРСР), навчання українських вчених методам біоізоляції та запобігання витокам вірусів.

Вказані проєкти стосувалися цивільного моніторингу природних хвороб тварин — діагностики пташиного грипу та поширення африканської чуми свиней серед диких кабанів

#Новини_звідусіль 

#Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news  @news @world_news  #news  #news_from_around_the_world 

Цю заяву ведуча проєкту «‎Мастершеф» зробила в інтерв'ю Маші Єфросиніній, після чого у соцмережах виник скандал.

➡️ Єфросиніна пізніше заявила, що ні вона, ні Мартиновська «‎не підтримують жорстоке поводження з тваринами».

Цей епізод також приберуть з інтерв’ю.

Шановний Михайле Михайловичу!

Від щирого серця вітаємо Вас з 88 ювілеєм!

Ваше життя це яскравий приклад відданості справі, сили духу, мудрості та любові до України. Ви стали людиною - епохою, яка заклала міцний фундамент українського боксу, виховала не одне покоління спортсменів, наставників і чемпіонів. Ваш авторитет, багаторічна праця та безцінний досвід викликають глибоку повагу й захоплення. Завдяки таким людям, як Ви, українській спорт здобув світове визнання. Бажаємо вам міцного здоровʼя, душевного тепла, Божого благословіння! Многії літа !🎂💖✨✨

ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники

🤝 Після фінального свистка до аргентинця підійшов нападник збірної Ісландії Даніель Гудйонсен. Судячи з реакції Мессі, він спочатку не зрозумів, хто стоїть перед ним. Лише під час розмови аргентинець усвідомив, що спілкується із сином свого колишнього партнера по «Барселоні» Ейдура Гудйонсена.

📱 Момент швидко розлетівся соціальними мережами та викликав теплу реакцію вболівальників. Багато хто відзначив, як швидко минає час: колись Мессі грав разом з Ейдуром у «Барселоні», а тепер 38-річний футболіст зустрічається на полі вже з його сином.

🏆 Нагадаємо, Мессі та Гудйонсен виступали за «Барселону» з 2006 по 2009 рік і разом виграли требл у сезоні-2008/09. Для 38-річного аргентинця нинішній чемпіонат світу стане шостим у кар'єрі.

#World_Football #football #European_football @European_football

#футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport

ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

У день неважливий знайшлася глибокість

Крізь марки держав незнайомого віку,

Де профілі юності міряли боком.

Під склом відбивалися контури вікон,

А з пам'яті виринув простір прозорий

Повз схеми минулого, як казав лікар.

Над кронами роду сплелись коридори,

Крізь шари уявного йшли циркуляри,

Несли фрагментарності спільні поклони.

Знайшовся супутник в прозорому клярі.

У ліфті, де рівнями стали мережі

Лягла між епохами ця регулярність.

Та обриси зникли поміж узбережжя,

Постала загублена тінь крізь портали

Немов віддзеркалення тіл без одежі.

З космічної вежі все далі і далі

Крізь код віддалявся життєвий початок

Й від нього летіли на Землю кристали.

Історії спільності чулися часто.

Долаючи прірви, трималися висі

Всі ті, хто мав дозвіл таємних печаток.

А інші шукали собі нових місій.

Мирослав Манюк

09.06.2026

В Україні зареєстровано законопроєкт №15286, який пропонує допускати дітей до шкіл, дитсадків та закладів оздоровлення лише за наявності медичної довідки, яка підтверджує не тільки стан здоров'я, а й проходження обов'язкових щеплень.

📌 Виняток передбачений лише для дітей із підтвердженими медичними протипоказаннями до вакцинації. У такому разі рішення про відвідування навчального закладу прийматимуть лікарі з урахуванням епідемічної ситуації.

Водночас документ поки не дає відповіді на кілька важливих питань:

▪️ що буде з дітьми, які вже навчаються, але не мають усіх необхідних щеплень;

▪️ які альтернативні форми навчання запропонують батькам, які відмовляються від вакцинації дітей.

Якщо Рада ухвалить закон, він почне діяти через 9 місяців після набрання чинності.

#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Темрява ділить свої силуети,

Гострі краї паперового тліну

Креслять глибокі порізи газетні.

Втративши форму, картонна людина

Падає тінню сухого розколу,

Вулиця бачить чужу переміну.

Крізь порожнечу, затиснуту в колі,

Тексту шматки проростають похмуро,

Вітер оголює темряву голу.

Плямами фарби замазано мури,

Погляд стає нерухомим і сірим,

Зовнішність творить цю архітектуру.

Більше немає колишньої віри,

Розпач заповнює зранені площі,

Знищено постать чужу лицемірно.

Простір малює ознаки для спрощень,

Звуки затихли у чорній безодні.

Змити сліди! Та закінчився розчин…

Хто ми сьогодні у цім епізоді?

Лиш сторінки із розірваних Біблій.

Як би ж було то лиш тільки сьогодні...

Був колись аркуш і чистий, і цілий…

Мирослав Манюк

08.06.2026

В 1561 році в Нюрнберзі досить великим тиражем було надруковано гравюру Георга Брессляйна «Звірства московитів у Лівонії».

Гравюра була з підписом:

«Дуже мерзенні, жахливі, досі нечувані звірства творять московити над полоненими християнами з Ліфляндії: жінками, дітьми та

цнотливими дівчатами, і яку шкоду щодня завдають їм у своїй країні».

Час іде, епохи та світогляд людей змінюються, нації та окремі люди розвиваються, а московити удосконалюються лише у своїх звірствах. Як і в XVI-му столітті, коли московське військо Івана Грозного свідомо нищило мирне населення для залякування та придушення опору, так і сьогодні росія використовує тактику терору, обстрілюючи українські міста, лікарні та житлові будинки.

Вдосконалюються технології – від дерев'яних відбитків XVI-го століття до ракет і дронів-камікадзе у XXI-му столітті, – але імперська ідеологія, що зневажає людське життя та міжнародне право, залишається незмінною.

Змінюються лише століття у календарі та калібри зброї, але не природа орди. Гравюра 1561 року з Нюрнберга – це не просто застигла в дереві історія Лівонської війни, це дзеркало сьогоднішніх новин із Бучі, Харкова та Умані. Зло, яке не було остаточно

покаране й засуджене світом тоді, повертається знову й знову.

Як влучно зазначав французький генерал і президент Шарль де Голль:

«Російська імперія завжди прагне до розширення за рахунок своїх сусідів, прикриваючись вигаданими загрозами».

Зрештою, історичний літопис доводить: московський терор не має еволюції, він має лише технічний прогрес.

Ще у 1839 році французький маркіз Астольф де Кюстін, аналізуючи сутність Російської імперії у своїй книзі «Росія в 1839 році»,писав:

«Російська політика... здатна перетворити на варварів навіть цивілізовані народи. У цій країні нещастя громадян є необхідною умовою для існування держави».

Нюрнберзький летючий листок XVI-го століття став першим медійним криком європейського відчаю від зустрічі з цим варварством. Сьогодні цей крик лунає з українських зруйнованих міст. Ця гравюра – нагадування, що імперія не вміє творити,

вона вміє лише масштабувати свої звірства.

Цей старовинний німецький відбиток – беззаперечний доказ цивілізаційного рецидиву. Московія століттями вдосконалювала катівські інструменти, залишаючи недоторканою свою дику сутність.

Перший президент Чеченської Республіки Ічкерія Джохар Дудаєв свого часу дав найточніший діагноз цьому явищу:

«Русизм – це особлива форма людиноненависницької ідеології, заснована на великодержавному шовінізмі, повній бездуховності та аморальності. Вона відрізняється від фашизму та нацизму лише тим, що проявляється у ще більшій жорстокості до людей».

Документ 1561 року знімає з агресора маску «випадковості» чи «помилки» сучасної геополітики. Це генетичний код імперії,який можна лише зупинити силою, але неможливо перевиховати часом.

Поки цивілізований світ не усвідомить цю тяглість московитського терору, старі гравюри залишатимуться страшними пророцтвами для майбутніх поколінь