#поезія
Не плач коли останній лист
впаде до тебе на долоні.
Ще будуть ягоди червоні --
найкращі із твоїх намист.
Не плач, як серце защемить
в порі осінніх листопадів.
Не виглядай тих снігопадів,
не та пора... Переболить.
Не плач, як осінь задощить
по ранах сивими сльозами.
Згадай собі усмІ'шку мами --
зігріє, наче оксамит.
Не плач, коли твоє життя
нестерпно котиться і рветься.
Хто знає... Бог там розбереться.
І зшиє нитками чуття.
Людмила Галінська
Не плач коли останній лист
впаде до тебе на долоні.
Ще будуть ягоди червоні --
найкращі із твоїх намист.
Не плач, як серце защемить
в порі осінніх листопадів.
Не виглядай тих снігопадів,
не та пора... Переболить.
Не плач, як осінь задощить
по ранах сивими сльозами.
Згадай собі усмІ'шку мами --
зігріє, наче оксамит.
Не плач, коли твоє життя
нестерпно котиться і рветься.
Хто знає... Бог там розбереться.
І зшиє нитками чуття.
Людмила Галінська
#поезія
Не плач коли останній лист
впаде до тебе на долоні.
Ще будуть ягоди червоні --
найкращі із твоїх намист.
Не плач, як серце защемить
в порі осінніх листопадів.
Не виглядай тих снігопадів,
не та пора... Переболить.
Не плач, як осінь задощить
по ранах сивими сльозами.
Згадай собі усмІ'шку мами --
зігріє, наче оксамит.
Не плач, коли твоє життя
нестерпно котиться і рветься.
Хто знає... Бог там розбереться.
І зшиє нитками чуття.
Людмила Галінська
42views