#фантастика #ШІ Дніпро - 2075 Глава II: Переходи Повітря в лабораторії було густим, як перед грозою. Артем стояв перед активованим шлюзом, і здавалося, що час навколо нього сповільнився. Голограма світу на екрані вже не була просто візуалізацією — вона дихала. Вітер колихав траву, сонце грало на воді, а вдалині, серед садів і білокам’яних будинків, хтось махав рукою. — Ми не можемо просто увійти, — сказала Ліда, її голос тремтів. — Це не експедиція. Це — вторгнення. Артем не відповів. Він дивився на жінку в голограмі. Її обличчя було нечітким, але щось у поставі, в тому, як вона тримала руки, як нахиляла голову — щось болюче знайоме. — Я піду сам, — сказав він. — Без обладнання. Без аналізу. Просто... як людина. Ліда мовчки кивнула. Вона знала, що зупинити його неможливо. І, можливо, не потрібно. Шлюз відкрився без звуку. Простір перед ним затремтів, наче повітря над гарячим асфальтом. Артем зробив крок — і світ змінився. --- Він стояв на узліссі. Трава була висока, м’яка, пахла м’ятою і полином. Сонце — не таке, як у його світі: тепліше, глибше, наче світило не з неба, а зсередини. Попереду — поселення. Не село в класичному розумінні, а щось нове, гармонійне. Будинки — з білого каменю, з високими дахами, вкритими черепицею кольору стиглої вишні. Вікна — великі, з дерев’яними рамами, прикрашеними геометричними орнаментами, схожими на ті, що колись вишивали на рушниках. На фасадах — мозаїки з кераміки, що зображали сцени з життя: жнива, весілля, танці під зорями. Садки — доглянуті, з грушами, яблунями, кущами калини. Біля кожного будинку — лавка, де сиділи люди, пили трав’яний чай, читали, або просто мовчки дивилися на захід сонця. Це було не село з минулого — це була Україна, яка виросла з традиції, але не втратила себе в технологіях. Тут не було штучного блиску, не було показної футуристики. Тут усе дихало гармонією — між людиною, землею і часом. Артем ішов повільно, боячись порушити тишу. Його одяг — сірий комбінезон — контрастував із барвами цього світу. Діти гралися біля ставка, старенький дід сидів на лавці й точив косу, а жінка з кошиком яблук зупинилася, побачивши його. — Ви з міста? — запитала вона. Її голос був лагідний, але насторожений. — Я... з іншого міста, — відповів Артем. — З дуже далекого. Вона усміхнулася. — Тут усі з далеких місць. Але якщо ви прийшли з добром — вам раді. Артем ішов далі. Його серце билося швидко, але не від страху — від чогось іншого. Відчуття, що він повертається. Не в минуле, не в дитинство — у щось глибше. У те, що могло бути, якби світ не зламався. На краю поселення стояв будинок. Білий, з черепичним дахом, з бузком біля воріт. І на ганку — вона. Жінка з голограми. Тепер чітка, реальна. Її очі — карі, глибокі, як Дніпро вночі. — Артеме, — сказала вона. — Ти нарешті прийшов. Він не міг говорити. Горло стислося. — Ви мене знаєте? — Я тебе пам’ятаю. З того світу. З того болю. Але тут — ми інші. Вона простягнула руку. Артем торкнувся її пальців — і відчув тепло. Не цифрове, не симульоване. Справжнє. — Як це можливо? — прошепотів він. — Можливо все, якщо серце не забуло. І в ту мить Артем зрозумів: цей світ — не просто альтернатива. Це — пам’ять. Це — мрія, яку хтось зберіг. І, можливо, він зможе її повернути. Далі буде...

Втрати ворога станом на сьогодні, 19 вересня 2025 року – Генеральний штаб ЗСУ https://channeltech.space/war/minusrus-from-24-02-2022/

📌Єдина інформаційна платформа з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин — перший крок у пошуку істини. На ресурсі зібрана вся необхідна інформація для родин, які втратили зв’язок з близькими через війну. Від початку роботи сервісу в серпні цього року, ним скористалися 100 636 разів. Наразі платформа налічує 62 345 активних користувачів.  📄Крім цього, за допомогою сервісів МВС до Уповноваженого надійшла 9 401 анкета про осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (286 з них за минулий тиждень). На підставі цієї інформації надано статус зниклого безвісти 3 151 людині (141 з них за минулий тиждень). Для нас важливо, щоб жодна родина не залишалася сам на сам з невідомістю. Єдина інформаційна платформа з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин — це чіткий алгоритм дій, необхідна інформація та підтримка на кожному етапі. 🇺🇦Підписатися | Міністр | МВС | Гвардія наступу

Марк Цукерберг подав до суду🤝на Марка Цукерберга. Тезка засновника Meta за 8 років отримав у Facebook 5 блокувань🤯, бо нібито видає себе за «справжнього» Цукерберга. Алгоритми вважають його фейком, хоча в паспорті дійсно написано Марк Цукерберг. Разом з акаунтом йому видаляли й рекламні кабінети, тож чоловік уже втратив близько $11 000 і вирішив звернутися до суду🥲 https://nypost.com/2025/09/03/us-news/lawyer-named-mark-zuckerberg-sues-meta-over-claims-hes-impersonating-founder/

🔄 Міжнародний Реєстр збитків, завданих агресією рф проти України, відновив приймання заяв від постраждалих від повномасштабної війни. В ньому відкрито вже 11 категорій заяв: від пошкодження житла та втрати доступу до майна на окупованих територіях – до вимушеного переселення, тілесних ушкоджень чи смерті близьких. Подати заяву можна через Дію. Згодом стане доступне подання і через ЦНАПи. Навіть якщо ви вже отримували допомогу за програмою єВідновлення, для звернення до Реєстру це не є перешкодою. Робота Реєстру збитків – лише перший крок. Наступним стане створення міжнародної Комісії, яка ухвалюватиме рішення про компенсації.

Команда Труханова в Одесі розпочала відкриту атаку на голову ОВА Кіпера на тлі чуток про запровадження військової адміністрації Так, "другий номер" політпартії Труханова "Довіряй ділам", голова райради Віталій Борвиненко, якого називають новим "тіньовим бенефіціаром" мерії, у соцмережах звинуватив Кіпера у корупції та перевищенні повноважень. Такий демонстративний напад команди Труханова на представника президентської вертикалі в Одесі схожий на сигнал паніки. Мабуть, хтось боїться втратити контроль за своїми "володіннями". Нагадаємо, раніше після відеовітання з проросійськими наративами було зареєстровано петицію з вимогою усунути Труханова з посади.

😰У Рівному підліток впав у кому після першого тренування з кікбоксингу, — місцеві ЗМІ  Під час спарингу підліток завдав удару іншому у сонячне сплетіння, після чого той впав, втративши свідомість. У хлопця сталася зупинка серця. Повідомляється, що тренер, не одразу почав надавати допомогу. Медики по прибуттю провели реанімацію та доправили хлопця до лікарні. Наразі 14-річний хлопець перебуває у критичному стані.🙏🏼

#фантастика #ШІ Артем Коваль прокинувся о 5:47, як завжди. Його квартира на 112 поверсі мала панорамне вікно, крізь яке видно було, як сонце повільно розриває ніч над лівим берегом... Місто вже давно не димить заводами, не гуде трамваями, не пахне металом. Його нове обличчя — прозорі вежі, що тягнуться до неба, мов скляні дерева, і тихі вулиці, де замість автомобілів — гравітаційні платформи, що ковзають над землею, не залишаючи сліду. Над річкою, яка тече, як і сотні років тому, височіє купол Інституту Паралельних Реальностей — споруда, що нагадує гігантську краплю води, застиглу в момент падіння. Артем сидів на краю ліжка, слухаючи, як система життєзабезпечення шепоче щось про температуру, рівень кисню, новини. Але він не слухав. Його думки були десь далеко — у вчорашньому сні, де він стояв на березі Дніпра, а вода говорила до нього голосом, схожим на мамин. Мама загинула в 2042-му, коли місто ще боролося з наслідками енергетичної кризи. Артем тоді був студентом, і пам’ятає, як вони сиділи на кухні, пили чай з ромашкою, і вона казала: — Ти ще побачиш, як Дніпро стане світлом. Тільки не забудь, хто ти. Він не забув. Саме тому він став інженером. Саме тому він працював у відділі квантових розривів — найнебезпечнішому, найтаємничішому. Там, де реальність тріщить, як лід навесні, і крізь ці тріщини можна побачити інші світи. Те, що колись було фантастикою, тепер стало наукою. Сьогодні він мав перевірити стабільність нового шлюзу — експериментального порталу, який, за теорією, міг відкривати доступ не просто до інших планет, а до інших версій Землі. Паралельних Україн. Тих, де історія пішла іншим шляхом. Він зайшов до лабораторії о 7:03. Стіни — білий матовий матеріал, що поглинав звук. Підлога — з рідкого скла, яке змінювало колір залежно від емоцій персоналу. Сьогодні вона була темно-синя. Хтось боявся. — Коваль, ти вчасно, — озвався голос професорки Ліди Гончар. Її сиве волосся було зібране в тугий вузол, а очі — як завжди, наче рентген. — Сьогодні ми запускаємо «Версію 9». Ти готовий? Артем кивнув. Він підійшов до панелі керування, ввів код доступу, і перед ним відкрилася голограма — модель світу, який ще не існував у їхній реальності, але вже пульсував у квантовому полі. — Частота резонансу нестабільна, — прошепотіла система. — Виявлено відхилення. Спектр не класифіковано. Артем завмер. На екрані з’явилася хвиля — не технічна, не цифрова. Вона нагадувала серцебиття. Живе. Тепле. І, здається, воно відповідало на його погляд. — Це не просто сигнал, — сказав він. — Це... хтось там є. Ліда підійшла ближче. Її рука тремтіла. — Ми не очікували контакту. Ми лише хотіли спостерігати. Але вже було пізно. Шлюз активувався. Повітря в лабораторії стало густим, як мед. Світло згасло на мить — і знову повернулося, але вже інше. Тепліше. М’якіше. На екрані з’явилося зображення — місто, схоже на Дніпро, але без веж, без куполів. З дерев’яними будинками, з людьми, які сміялися, тримаючись за руки. І серед них — жінка, яка була надто схожа на його маму. Артем зробив крок назад. — Це... інша Україна. Та, яку ми втратили. Та, яка пам’ятає нас. І поки система намагалася класифікувати сигнал, Артем уже знав: він більше не просто інженер. Він — перший, хто заглянув у серце альтернативної реальності. І, можливо, перший, хто зможе повернути щось, що здавалося назавжди втраченим. Далі буде...

Втрати ворога станом на сьогодні, 18 вересня 2025 року – Генеральний штаб ЗСУ https://channeltech.space/war/minusrus-from-24-02-2022/

Вийшов трейлер фільму "Служниця", знятий за світовим бестселером Фріди Мак-Фадден. Головні ролі у високоочікуваній стрічці зіграли Сідні Свінні (“Люблю тебе ненавидіти”), Аманда Сейфрід (“Мамма Міа!”), Брендон Скленар (“Покинь, якщо кохаєш”) та Мікеле Морроне (“З65 днів”). Міллі майже втратила надію знайти роботу, аж допоки не отримала місце служниці з проживанням у розкішному маєтку родини Вінчестерів, які наче зійшли зі сторінок модного журналу. Ідеальна дружина Ніна (Аманда Сейфрід), її привабливий чоловік-бізнесмен Ендрю (Брендон Скленар) та їх донечка Сесілія - здаються подарунком долі для Міллі. Але поступово життя дівчини перетворюється на суміш кошмарів та спокус, ціна за які може стати занадто високою. Бо у кожного в маєтку Вінчестерів є власний секрет. Фільм вийде в прокат 1 січня. #Коло_Кіно #Анонси_кіно #Екранізації_книг