ТГ Бахмутський Демон
Ми досі в Мирнограді, хай хєрасімов не пиздить і не вийобується.
➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖
⚠️ путіну доповіли про захоплення російськими військами Гуляйполя та Мирнограда, – кремль.
Ворожі медіа публікують відео, яке може свідчити, що Гуляйполе перейшло під контроль армії рф. На кадрах видно військових з триколорними ганчирками біля будівлі міської ради та на центральних вулицях.
Станом на 16:00 Генштаб ЗСУ повідомляв, що спроби просування окупантів в районі Гуляйполя зупинені, але боєзіткнення там тривають.
➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖
🪖росіяни не контролюють ні Гуляйполе, ні Мирноград, ні Степногірськ , — керівник ЦПД Коваленко.
Бої за Гуляйполе та Мирноград тривають. Вороги намагаються закріпитись у місті, проте ЗСУ знищують штурмові групи у важких боях.
За Степногірськ також точаться тяжкі бої — туди росіяни перекинули багато ресурсів, проте місто вони наразі не контролюють.
Брехня росіян орієнтована на Західний інфопростір виключно. Але, як і у випадку з Купʼянськом, немає нічого спільного з реальними подіями на фронті,
— написав Коваленко.
➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖
Дай Боже, щоб я помилявся!
Але на рахунок Гуляйполя в світі останніх подій навколо нього, то схоже я чув на протязі двох тижнів одне й те саме з приводу Сіверська.
Сирський доказував, що він наш, а потім - раз, й за одну ніч став не наш! 🤔

https://t.me/Ukraineaboveallelse

А ми вперлися - дайте нам Томагавки! 🤣
➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖
🇺🇸 Вчора США завдали удару по об’єктах ІДІЛ у Нігерії, застосувавши 12 крилатих ракет Tomahawk.
На оприлюднених фото видно, що частина ракет не спрацювала – приблизно кожна четверта не здетонувала.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

НЕРОХАНИЙ ГІСТЬ

Здригнулася, заплакала Вкраїна,
Роки́ тече її невинна кров,
Поставить рідну прагнуть на коліна,
У браму неньки не́люб увійшов.

Входи́ть став так, неначе він господар,
І дозволу ні в кого не питав,
Ще й старостів з собою поприво́див,
І марш убивчий вже давно заграв.

Не встиг ступи́ть, як став в обі́йми бра́ти,
Й зі зброї тут же взявся цілувать,
Непрохано став рватися до ха́ти,
Й свої́ умови неньці виставлять.

Цього́ красуня, звісно, не чекала,
Та зойкнула від болю в тую ж мить,
Ударів несподіваних зазнала,
Вже вісім ро́ків все її болить.

Одразу не́люб ставить став умови,
І вирішив йти з нею на рушник,
Та довгими не б́ули ті промови,
Й задумав із могил зроби́ть квітник.

Усіяв ними, наче снігопадом,
Вони рясніють й густо все ростуть,
Цілує він то кулями, то градом,
І хліб щодня зі зброї нам печуть.

Той смак щодня усі ми відчуваєм,
І му́зика від вистрілів звучить,
Щоб він пішов, ми Господа благаєм,
Щоб нам Госпо́дь поміг це пережить.

В молитві зво́дить ненька сво́ї ру́ки,
Щоб взя́ла нас Пречиста під Покров,
Щоб швидше вже закі́нчились всі муки
І спопеліла нелюба любов.

24.02.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

УКРАЇНА І НЕЛЮБ

(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ОБРАНИЦЯ ВІЙНИ»)

Війна давно обрала Україну,
Чому́ ж її сягнула дорогу́?
Сягнула й зруйнувала східні сті́ни.
За що ж вона дісталася врагу?

В обі́йми взя́ла й з них не випускає,
Вони болючі й горя завдають,
І дальше на невинну наступає
Й нічо́го враг не хоче зовсім чуть.

Вкраїна мила, наче наречена,
Для неї мирта всі роки́ росла,
На шлюб такий не є благословенна,
Невинною на сповідь ненька йшла.

Фату і сукню силоміць вдягнули,
Вінець – із терня, дроту й бур’яну,
До болю у обіймах тих стисну́ли,
І дали пити з чаші полину́.

Гіркий полин і тілопад рясніє,
Із серця кров стікає, як вода,
Щоразу більше сукня червоніє,
Голо́сить ненька, стогне і рида.

Фата чорніла, а тепер палає,
Невинність наречена береже,
Та ворог ні на мить не випускає,
На неї кулі сипле та й ірже́.

Фата горить й обличчя накриває,
На сукню кров із тіла виступа,
А враг думки́ недобрії плекає,
І ні на крок назад не відступа́.

В свої́ обі́йми взяв враг наречену…
Чи розпинать? Чи може під вінець?
Вогнем її зі Сходу обпале́ну…
Весіллю цьо́му щоб прийшов кінець!

Весільний марш вже грає вісім ро́ків,
Спекли зі зброї неньці коровай,
В собі́ вбачають з сивини пророків,
Що Україна – їхній древній край.

Весільні гості рвуться знов до танцю
Під музику снарядів, куль і мін,
Та згоди ненька не дає обра́нцю,
Пред вівтарем не зі́гне з ним колін!

21.02.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

Будьмо!
Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!
Хоч і не розуміють ніхрена.
Воно не перекладається!
Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК.
Будьмо!
Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо.
Це про те, що нас не вбити.
Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому.
А радше загинемо, але не здамося.
Будьмо - це воля, це Січ.
Це вічний гул Дикого Степу!
Будьмо! - це Україна.
Це вишиванки, й хрущі над вишнею.
Це наші старі кладовища і давні могили.
Це Голодомор і колективізація.
Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник.
Тарас, Леся, Франко.
Жадан і Іздрик, Козак-Систем.
Драч, Павличко і Вінграновський.
Червона калина.
Це - Мазепа і Мотря.
Богдан і Петлюра.
Це - тіні забутих предків.
Це Василь Симоненко і Ліна Костенко.
Василь Стефаник і Нечуй-Левицький.
Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати.
Це острів Зміїний,
Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон.
І Коктебель!
Лузанівка і Пересипський міст…
Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду.
І хлопці розпрягають коней.
І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками…
Під копитом камінь тріснув…
Будьмо - це донати та безпілотники.
Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки.
Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна.
Будьмо - це українські прапори над гробками.
Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.
Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками…
Будьмо - це вранці лугом, босими ногами…
І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси…
Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром…
Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі…
І білий сніг на зеленому листі…
Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!
Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри!

Віталій Чепінога

Будьмо!
Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!
Хоч і не розуміють ніхрена.
Воно не перекладається!
Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК.
Будьмо!
Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо.
Це про те, що нас не вбити.
Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому.
А радше загинемо, але не здамося.
Будьмо - це воля, це Січ.
Це вічний гул Дикого Степу!
Будьмо! - це Україна.
Це вишиванки, й хрущі над вишнею.
Це наші старі кладовища і давні могили.
Це Голодомор і колективізація.
Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник.
Тарас, Леся, Франко.
Жадан і Іздрик, Козак-Систем.
Драч, Павличко і Вінграновський.
Червона калина.
Це - Мазепа і Мотря.
Богдан і Петлюра.
Це - тіні забутих предків.
Це Василь Симоненко і Ліна Костенко.
Василь Стефаник і Нечуй-Левицький.
Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати.
Це острів Зміїний,
Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон.
І Коктебель!
Лузанівка і Пересипський міст…
Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду.
І хлопці розпрягають коней.
І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками…
Під копитом камінь тріснув…
Будьмо - це донати та безпілотники.
Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки.
Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна.
Будьмо - це українські прапори над гробками.
Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.
Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками…
Будьмо - це вранці лугом, босими ногами…
І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси…
Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром…
Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі…
І білий сніг на зеленому листі…
Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!
Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри!

Віталій Чепінога

ВОГНИК ВІРИ НЕ ЗГАСА

Що знову хоче та орда?
Невже свої́х земель їй мало?
Чому́ на нас її хода?
За що нас горе це спіткало?

За що це сунеться на нас?
Ніхто ж у нас їх не чекає!
Це – як трощи́ть іконостас…
Які думки́ цей збрід плекає?

Неначе кістка, ця земля,
Впопе́рек горла зброду стала,
На край наш плани звідтіля,
Аж ди́ба ця мерзота встала.

Молитва кожна має міць,
І їх в вінець Госпо́дь сплітає,
Та рветься погань силоміць,
Й про це вже явно сповіщає.

Вже шматувати хоче все,
Святую землю спопелити,
І намір цей орда несе,
Так рветься в край святий ступити.

Її не спа́лить у вогні,
Не знищить землю цю святую,
Не дасть Госпо́дь нас сатані
Й Вкраїну нашу молодую.

Щодень напруга ця зроста,
Надія, що Всевишній вчує,
Не знищить нас тая орда,
Госпо́дь Вкраїну нам врятує.

Та ворог хоче воювать,
Йому Вкраїни ще бракує,
Готовий вже він наступать.
Почвара щось собі мудрує.

Той лютий ворог має план –
Йому потрібна Україна,
Все знищить хоче цей тиран ,
Та Україна є нетлінна.

Чому́ біда спіткала нас?
Чом нас нена́видить мерзота?
Та вогник віри в нас не згас,
Не вмре Вкраїна наша зло́та!

18.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

У МИРІ УКРАЇНА ХОЧЕ ЖИТЬ

Всевишній, Україну вбережи,
В молитві я звертаюся до тебе,
І ворогові шлях його вкажи,
Війни як хоче – хай провадить в себе.

У МИРІ хоче Україна жить,
І на чуже вона не зазіхає,
Не ворогу по цій землі ходи́ть!
Його ніхто у нас тут не чекає!

Хай нас забуде ворог назавжди́,
Нехай життя людські не забирає.
На допомогу, Господи, прийди,
Хай Україну враг не спопеляє.

Біду від України відведи,
Хай розірвуться всі ворожі пута,
Хай схаменеться ворог назавжди́,
Хай спопеліє вся його отрута.

Візьми в свої́ обі́йми, Боже, нас,
Не дай пропасти славній Україні,
Важкий настав для України час.
Не дай їй рватись на ворожій міні.

Всевишній, Україну вбережи
І вислухай моли́тви наші щирі,
В біді страшній нам, Боже, поможи,
Ми хочем жити без війни, у МИРІ!

16.02.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

СТРІТЕНСЬКА СВІЧКА

Хай Стрітенська свічка засві́тить нам МИРОМ,
Наза́вжди заслі́пить прокля́ту війну,
Моли́тви всі молять за це дуже щиро,
Бо миру відчули давно ми ціну.

Хай Стрітенська свічка палає усюди,
Її не зага́сять ворожі слова́,
За МИР В УКРАЇНІ скрізь моляться люди,
Спільнота підня́лась уже світова.

Хай Стрітенська свічка війну відганяє,
Хай розум осві́тить усім ворогам,
Хай вража нога у наш край не ступає,
У ру́ки Господні Вкраїну віддам.

Хай Стрітенська свічка горить ясним світлом,
Це світло усім хай надію подасть,
А намір ворожий роздує хай вітром,
І знищить Вкраїну Всевишній не дасть.

Хай Стрітенська свічка прине́се нам втіху,
Хай радість осяє Вкраїну і нас,
Щоб ворог не взяв Україну в потіху,
Молю́сь за це, люди, й моли́ть прошу вас.

Хай Стрітенська свічка моли́тви підхопить,
Й сплете́ їх в єдиний вінок молитов,
Вкраїну ніко́ли хай враг не захо́пить,
До неньки-Вкраїни живе в нас любов.

15.02.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 1004753

УКРАЇНА НЕ ХОЧЕ ВІЙНИ

(Відповідь на вірш Сергія Ярунського «УКРАЇНЦІ ТРИМАЮТЬ НЕБО»)

УКРАЇНА НЕ ХОЧЕ ВІЙНИ́!
Хоче в мирі і злагоді жити!
Як позбутися всім сатани?
Які ще моли́тви молити?

Ми тримаємо небо усі,
Всі тримаємо й молим моли́тви,
Ми купатися хочем в росі,
А не в кро́ві, що ллють її битви.

Україна постала більмо́м,
І давно зо́рить ворог на неї,
Краще б взя́ли читати Псалом
Й не чіпали Вкраїни моєї!

Україну і нас вбережи,
Вбережи від біди нас, Всевишній!
Всі моли́тви почуй, поможи!
Хоч з нас кожен у чо́мусь є грішний.

Ми ніко́ли не брали чуже
І своє́ віддавати не хочем!
Вже нестримно так ворог ірже́,
Все вже духом смерди́ть наволо́чим.

Україна вся небо трима,
За Вкраїну вже світ став горою,
І молитва думки́ обійма́,
Щоб біда обійшла стороною.

Щоб забули ми слово ВІЙНА,
Більш ніко́ли її ми не знали,
Схаменеться вже хай сатана,
Щоб війну і вві сні не згадали!

УКРАЇНА НЕ ХОЧЕ ВІЙНИ́!
Небо мирне славетно тримає,
Щоб не пу́стки були́ й бур’яни,
Але ворог лиш цьо́го чекає.

Захотів він святої землі́,
То й Вкраїну він знищити хоче,
Замість зерен – тіла́ у ріллі,
І від злості зубами скрегоче.

Відверни вражу силу від нас,
Збережи Україну святую!
Хай настане той, Господи, час,
Що ти скажеш : «ВКРАЇНУ ВРЯТУЮ!».

15.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 946521