• #історія #події
    Куренівська трагедія: Глиняний апокаліпсис, який намагалися замовчати.
    Київ, 13 березня 1961 року. Понеділок, початок робочого дня. О 8:30 ранку на Поділ, через район Куренівки, ринула стіна пульпи — суміші води, глини та промислових відходів. Це не була природна стихія. Це був результат злочинної недбалості радянської системи, яка вирішила «спростити» технологію замиву Бабиного Яру. 🏢💨

    Історія катастрофи почалася за десять років до того, коли київська влада вирішила перетворити яр, місце масових розстрілів часів Другої світової війни, на полігон для відходів цегельних заводів. Замість бетонної дамби спорудили земляний вал. Система водовідведення працювала на межі, а в березні 1961-го не витримала талого снігу та надмірної кількості води.

    Хроніка жаху:
    Висота хвилі: Грязьовий вал заввишки 14 метрів (як п’ятиповерховий будинок) нісся зі швидкістю 5 метрів на секунду. 🌊
    Масштаб руйнувань: Пульпа накрила житлові будинки, трамвайне депо ім. Красіна, лікарню та стадіон «Спартак». Люди гинули миттєво — їх засипало живцем або вбивало електричним струмом від повалених стовпів. ⚡️
    Цементування живцем: Трагедія Куренівки була особливо жорстокою: суміш піску та глини швидко тверділа, перетворюючись на бетон. Тіла загиблих доводилося буквально вигризати з ґрунту екскаваторами.

    Радянська влада, вірна своїм традиціям, одразу ввімкнула режим цензури. Місто було оточене військами, у Києві вимкнули міжміський телефонний зв’язок, а літакам заборонили пролітати над місцем події. Офіційна цифра загиблих, озвучена державою, — 145 осіб. Проте історики та свідки стверджують, що реальна кількість жертв сягала 1,5 — 2 тисяч. Більшість із них так і залишилися офіційно «зниклими безвісти». 🥀

    Сьогодні 13 березня — це день глибокої скорботи за тими, хто став жертвою не лише селю, а й цинічного ставлення до людського життя. Це нагадування про те, що забуття та нехтування безпекою заради «плану» завжди закінчуються трагедією. 🕯️
    #історія #події Куренівська трагедія: Глиняний апокаліпсис, який намагалися замовчати. Київ, 13 березня 1961 року. Понеділок, початок робочого дня. О 8:30 ранку на Поділ, через район Куренівки, ринула стіна пульпи — суміші води, глини та промислових відходів. Це не була природна стихія. Це був результат злочинної недбалості радянської системи, яка вирішила «спростити» технологію замиву Бабиного Яру. 🏢💨 Історія катастрофи почалася за десять років до того, коли київська влада вирішила перетворити яр, місце масових розстрілів часів Другої світової війни, на полігон для відходів цегельних заводів. Замість бетонної дамби спорудили земляний вал. Система водовідведення працювала на межі, а в березні 1961-го не витримала талого снігу та надмірної кількості води. Хроніка жаху: Висота хвилі: Грязьовий вал заввишки 14 метрів (як п’ятиповерховий будинок) нісся зі швидкістю 5 метрів на секунду. 🌊 Масштаб руйнувань: Пульпа накрила житлові будинки, трамвайне депо ім. Красіна, лікарню та стадіон «Спартак». Люди гинули миттєво — їх засипало живцем або вбивало електричним струмом від повалених стовпів. ⚡️ Цементування живцем: Трагедія Куренівки була особливо жорстокою: суміш піску та глини швидко тверділа, перетворюючись на бетон. Тіла загиблих доводилося буквально вигризати з ґрунту екскаваторами. Радянська влада, вірна своїм традиціям, одразу ввімкнула режим цензури. Місто було оточене військами, у Києві вимкнули міжміський телефонний зв’язок, а літакам заборонили пролітати над місцем події. Офіційна цифра загиблих, озвучена державою, — 145 осіб. Проте історики та свідки стверджують, що реальна кількість жертв сягала 1,5 — 2 тисяч. Більшість із них так і залишилися офіційно «зниклими безвісти». 🥀 Сьогодні 13 березня — це день глибокої скорботи за тими, хто став жертвою не лише селю, а й цинічного ставлення до людського життя. Це нагадування про те, що забуття та нехтування безпекою заради «плану» завжди закінчуються трагедією. 🕯️
    1
    599views
  • #історія #події
    2020: День, коли планета натиснула на «паузу» — оголошення пандемії COVID-19 😷🌍
    11 березня 2020 року генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреїсус вимовив слово, яке до того здавалося терміном із підручників історії або голлівудських трилерів: пандемія. Це не було просто констатацією хвороби — це був сигнал до глобального локдауну, який змінив усе: від світової економіки до наших звичок вітатися.

    Хроніка «закритих дверей»

    На той момент вірус SARS-CoV-2 уже вийшов далеко за межі Китаю, вразивши понад 118 тисяч людей у 114 країнах. Проте саме офіційне визнання пандемії стало спусковим гачком для безпрецедентних заходів:
    * Закриття кордонів: авіасполучення майже зупинилося, перетворивши аеропорти на декорації до фільмів про апокаліпсис. ✈️🚫
    * Локдауни: порожні вулиці Парижа, Рима та Києва стали новою реальністю.
    * Дистанційка: світ масово перейшов у Zoom, перетворивши кухні на офіси, а піжами — на діловий дрес-код. 💻🏠

    Соціальний та психологічний експеримент

    Пандемія стала іспитом на скептицизм та критичне мислення. Поки вчені в рекордні терміни розробляли вакцини, світ захлинувся в інфодемії — хвилі фейків про 5G, чипування та магічні властивості імбиру. Це був час, коли людство зрозуміло: ми неймовірно вразливі, попри всі наші гаджети та космічні амбіції. 🧬🧪

    Чому ми це згадуємо?

    Сьогодні, коли маски вже зняті (принаймні більшістю), 11 березня 2020 року залишається межею між «старим добрим світом» і новою складнішою реальністю. Ми навчилися цінувати особисту свободу, рукостискання та можливість просто вийти на каву без спеціального дозволу. А ще ми зрозуміли, що найбільші герої іноді носять не плащі, а білі халати та захисні щитки. 🩺🛡️

    #історія #події 2020: День, коли планета натиснула на «паузу» — оголошення пандемії COVID-19 😷🌍 11 березня 2020 року генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреїсус вимовив слово, яке до того здавалося терміном із підручників історії або голлівудських трилерів: пандемія. Це не було просто констатацією хвороби — це був сигнал до глобального локдауну, який змінив усе: від світової економіки до наших звичок вітатися. Хроніка «закритих дверей» На той момент вірус SARS-CoV-2 уже вийшов далеко за межі Китаю, вразивши понад 118 тисяч людей у 114 країнах. Проте саме офіційне визнання пандемії стало спусковим гачком для безпрецедентних заходів: * Закриття кордонів: авіасполучення майже зупинилося, перетворивши аеропорти на декорації до фільмів про апокаліпсис. ✈️🚫 * Локдауни: порожні вулиці Парижа, Рима та Києва стали новою реальністю. * Дистанційка: світ масово перейшов у Zoom, перетворивши кухні на офіси, а піжами — на діловий дрес-код. 💻🏠 Соціальний та психологічний експеримент Пандемія стала іспитом на скептицизм та критичне мислення. Поки вчені в рекордні терміни розробляли вакцини, світ захлинувся в інфодемії — хвилі фейків про 5G, чипування та магічні властивості імбиру. Це був час, коли людство зрозуміло: ми неймовірно вразливі, попри всі наші гаджети та космічні амбіції. 🧬🧪 Чому ми це згадуємо? Сьогодні, коли маски вже зняті (принаймні більшістю), 11 березня 2020 року залишається межею між «старим добрим світом» і новою складнішою реальністю. Ми навчилися цінувати особисту свободу, рукостискання та можливість просто вийти на каву без спеціального дозволу. А ще ми зрозуміли, що найбільші герої іноді носять не плащі, а білі халати та захисні щитки. 🩺🛡️
    1
    818views
  • 😳 Гори в китайській провінції Гуйчжоу виглядають як декорації до апокаліпсису: всі схили до самого горизонту заставлені сонячними панелями.

    Масштаб такий, що дрон не може пролетіти масив повністю - йому просто не вистачає батареї на такий довгий шлях. Саме ця сонячна «стіна» щомісяця дає Китаю мільйони кіловат електроенергії.

    Тисячі фотоелементів розміщені з урахуванням кута нахилу та інсоляціїщо дозволяє отримувати велику кількість електроенергії. Загальна потужність таких проектів у регіоні перевищує 15 млн кВт⋅г.

    Це не просто експеримента системна перебудова енергетики Китаю для досягнення вуглецевої нейтральності до 2060 рок. Ці об'єкти вбудовані в загальну мережуяка живить китайські мегаполіси.
    😳 Гори в китайській провінції Гуйчжоу виглядають як декорації до апокаліпсису: всі схили до самого горизонту заставлені сонячними панелями. Масштаб такий, що дрон не може пролетіти масив повністю - йому просто не вистачає батареї на такий довгий шлях. Саме ця сонячна «стіна» щомісяця дає Китаю мільйони кіловат електроенергії. Тисячі фотоелементів розміщені з урахуванням кута нахилу та інсоляціїщо дозволяє отримувати велику кількість електроенергії. Загальна потужність таких проектів у регіоні перевищує 15 млн кВт⋅г. Це не просто експеримента системна перебудова енергетики Китаю для досягнення вуглецевої нейтральності до 2060 рок. Ці об'єкти вбудовані в загальну мережуяка живить китайські мегаполіси.
    301views 7Plays
  • «Good Luck, Have Fun, Don’t Die» розповідає про мандрівника в часі, який намагається завадити дитині винайти «смертоносний» ШІ. Режисером виступив Гор Вербінскі («Пірати Карибського моря»), а головну роль виконав Сем Роквелл. Фільм є гострою сатирою на сучасну залежність від соцмереж, капіталізм та експансію технологій. Візуальний стиль поєднує кадри техногенного апокаліпсису, VR, роботів-вбивць та кайдзю. https://channeltech.space/media/good-luck-have-fun-dont-die-movie-rev...
    «Good Luck, Have Fun, Don’t Die» розповідає про мандрівника в часі, який намагається завадити дитині винайти «смертоносний» ШІ. Режисером виступив Гор Вербінскі («Пірати Карибського моря»), а головну роль виконав Сем Роквелл. Фільм є гострою сатирою на сучасну залежність від соцмереж, капіталізм та експансію технологій. Візуальний стиль поєднує кадри техногенного апокаліпсису, VR, роботів-вбивць та кайдзю. https://channeltech.space/media/good-luck-have-fun-dont-die-movie-review-sam-rockwell/
    CHANNELTECH.SPACE
    Сем Роквелл проти повстання машин: сатиричний екшн «Good Luck, Have Fun, Don't Die» від Гора Вербінскі – Channel Tech
    Дізнайтеся про новий сатиричний фільм Гора Вербінскі «Good Luck, Have Fun, Don't Die» з Семом Роквеллом у головній ролі. Сюжет про ШІ, майбутнє та техно-хаос.
    1
    816views 1 Shares
  • #історія #події
    Кемп-Девідська декларація: Кінець «Холодної війни» (на папері) 🤝🇺🇸
    1 лютого 1992 року в заміській резиденції президента США Кемп-Девід відбулася подія, яка мала б поставити фінальну крапку в епосі, що тримала світ у напрузі майже пів століття. Джордж Буш-старший та Борис Єльцин підписали документ, де офіційно проголосили: росія та США більше не розглядають одне одного як потенційних супротивників.

    Атмосфера ілюзорного миру

    Світ зітхнув із полегшенням. Здавалося, що загроза ядерного апокаліпсиса залишилася в минулому, а «залізна завіса» переплавлена на сувенірні значки. США тоді щиро (чи наївно) повірили, що на уламках СРСР постане демократична держава, з якою можна грати в теніс і підписувати торговельні угоди. 🎾📜

    Чому це виглядає іронічно сьогодні?

    Декларативність: Як показав час, папір витерпів усе, але ментальність керівництва в москві не змінилася. Реваншизм просто заснув на певний час, накопичуючи ресурси.
    Український контекст: Поки лідери великих держав тиснули руки в Кемп-Девіді, Україна лише починала свій шлях незалежності, опинившись у складному полі геополітичних торгів між «новими друзями».
    Ціна обіцянок: Декларація наголошувала на принципах демократії та поваги до кордонів.

    Сьогодні ці рядки читаються як сумний історичний анекдот. 📉
    Ця зустріч стала піком ілюзій про «кінець історії». Захід святкував перемогу, не помітивши, що опонент не здався, а лише взяв тайм-аут.
    #історія #події Кемп-Девідська декларація: Кінець «Холодної війни» (на папері) 🤝🇺🇸 1 лютого 1992 року в заміській резиденції президента США Кемп-Девід відбулася подія, яка мала б поставити фінальну крапку в епосі, що тримала світ у напрузі майже пів століття. Джордж Буш-старший та Борис Єльцин підписали документ, де офіційно проголосили: росія та США більше не розглядають одне одного як потенційних супротивників. Атмосфера ілюзорного миру Світ зітхнув із полегшенням. Здавалося, що загроза ядерного апокаліпсиса залишилася в минулому, а «залізна завіса» переплавлена на сувенірні значки. США тоді щиро (чи наївно) повірили, що на уламках СРСР постане демократична держава, з якою можна грати в теніс і підписувати торговельні угоди. 🎾📜 Чому це виглядає іронічно сьогодні? Декларативність: Як показав час, папір витерпів усе, але ментальність керівництва в москві не змінилася. Реваншизм просто заснув на певний час, накопичуючи ресурси. Український контекст: Поки лідери великих держав тиснули руки в Кемп-Девіді, Україна лише починала свій шлях незалежності, опинившись у складному полі геополітичних торгів між «новими друзями». Ціна обіцянок: Декларація наголошувала на принципах демократії та поваги до кордонів. Сьогодні ці рядки читаються як сумний історичний анекдот. 📉 Ця зустріч стала піком ілюзій про «кінець історії». Захід святкував перемогу, не помітивши, що опонент не здався, а лише взяв тайм-аут.
    1
    453views
  • ☀️Наступні три дні у Харкові буде плюсова температура, але потім зносу арктичний апокаліпсис 🥶
    ☀️Наступні три дні у Харкові буде плюсова температура, але потім зносу арктичний апокаліпсис 🥶
    192views
  • КАХОВСЬКИЙ АПОКАЛІПСИС

    Каховський апокаліпсис… Біда…
    Біда, яку орда для нас зробила,
    Нема там і пташиного гнізда́ –
    Усе орда проклята затопила.

    Перлина степова тепер в воді,
    Міста́ і се́ла стали під водою,
    Та прощення не буде цій орді,
    Бо в нас уже роки нема споко́ю.

    Ці не́люди пішли на крок такий,
    Створила паскудь екокатастрофу.
    Який же ПЕРЕМОГИ шлях гіркий…
    Йдемо́ усі, неначе на Голгофу.

    За що нам, Боже, кара аж така?
    За що нас знищують у різний спосіб?
    Чому́ не всохне ірода рука,
    Яка вбиває українців й досі?

    Чи зважить хоч на це тепер весь світ?
    Чи хоч тепер весь світ заб’є тривогу?
    Та скільки нам побачити ще бід,
    Аніж побачим нашу ПЕРЕМОГУ?

    Каховський апокаліпсис… Це жах,
    Що може ще страшніше спричинити,
    Де гине все живе в нас на очах,
    Й ніхто не взявся вбивцю зупинити.

    Чи б́айдуже так світові до нас?
    Чи це тому́, що це не їх торкає?
    Та чи прийде́ для вбивць розплати час?
    А світ за всім лишень спостерігає…

    Каховська катастрофа на роки,
    І наслідки покажуться болючі,
    А все це від ординської руки́…
    Та світ мовчить про нелюдів смердючих.

    Ми жити хочемо! Всевишній, нас почуй!
    І зупини убивць із оркостану,
    А світу очі, Боже, ти роззуй…
    Благати я про це не перестану.

    08.06.2023р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
    ID: 985556


    КАХОВСЬКИЙ АПОКАЛІПСИС Каховський апокаліпсис… Біда… Біда, яку орда для нас зробила, Нема там і пташиного гнізда́ – Усе орда проклята затопила. Перлина степова тепер в воді, Міста́ і се́ла стали під водою, Та прощення не буде цій орді, Бо в нас уже роки нема споко́ю. Ці не́люди пішли на крок такий, Створила паскудь екокатастрофу. Який же ПЕРЕМОГИ шлях гіркий… Йдемо́ усі, неначе на Голгофу. За що нам, Боже, кара аж така? За що нас знищують у різний спосіб? Чому́ не всохне ірода рука, Яка вбиває українців й досі? Чи зважить хоч на це тепер весь світ? Чи хоч тепер весь світ заб’є тривогу? Та скільки нам побачити ще бід, Аніж побачим нашу ПЕРЕМОГУ? Каховський апокаліпсис… Це жах, Що може ще страшніше спричинити, Де гине все живе в нас на очах, Й ніхто не взявся вбивцю зупинити. Чи б́айдуже так світові до нас? Чи це тому́, що це не їх торкає? Та чи прийде́ для вбивць розплати час? А світ за всім лишень спостерігає… Каховська катастрофа на роки, І наслідки покажуться болючі, А все це від ординської руки́… Та світ мовчить про нелюдів смердючих. Ми жити хочемо! Всевишній, нас почуй! І зупини убивць із оркостану, А світу очі, Боже, ти роззуй… Благати я про це не перестану. 08.06.2023р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 ID: 985556
    392views
  • #історія #факт
    Тінь великого аскета: таємниця самотності Ісаака Ньютона.
    У 1727 році, коли сер Ісаак Ньютон покинув цей світ, його сповідники та близькі констатували факт, що вразив тогочасне суспільство не менше за закон всесвітнього тяжіння: великий мислитель, який прожив 84 роки, ніколи не пізнав жінки. В епоху розквіту барокових пристрастей та придворних інтриг, людина, що «зв’язала» небо і землю математичними формулами, обрала шлях абсолютної емоційної ізоляції. 🗝️

    Ньютон народився передчасно, у день Різдва, таким маленьким, що, за словами його матері, «міг би поміститися у квартову кухля». Батька він не знав, а повторне заміжжя матері стало для хлопчика глибокою травмою. У своїх юнацьких щоденниках він, серед переліку гріхів, каявся у бажанні спалити будинок вітчима разом із мешканцями. Цей ранній розрив із джерелом безумовної любові назавжди зачинив двері до його серця. 🕯️

    Замість людського тепла Ісаак обрав холодний блиск зірок та алхімічне полум’я. Його єдиною пристрастю стала Істина. Сучасники згадували, що Ньютон часто забував про їжу та сон, місяцями не виходячи з лабораторії. Його «приватні стосунки» обмежувалися листуванням з інтелектуальними суперниками, яке частіше нагадувало дуелі, ніж дружбу.
    Єдиним натяком на емоційну близькість була його дружба з молодим швейцарським математиком Фатіо де Дюльє. Їхній розрив у 1693 році спровокував у Ньютона глибоку депресію та нервовий зрив. Після цього сер Ісаак остаточно перетворився на «крижаного генія», для якого почуття були лише прикрим відволіканням від гармонії світобудови. 📐

    Він помер у зеніті слави, залишивши після себе гори рукописів про апокаліпсис та алхімію, але жодного рядка, адресованого коханій людині. Ньютон довів, що можна осягнути механіку Всесвіту, залишаючись при цьому найвеличнішою загадкою для самого себе. Його самотність не була трагедією — вона була свідомим маніфестом людини, яка вважала за краще спілкуватися з Богом через мову чисел, аніж із людьми через шепіт пристрасті. 🌌
    #історія #факт Тінь великого аскета: таємниця самотності Ісаака Ньютона. У 1727 році, коли сер Ісаак Ньютон покинув цей світ, його сповідники та близькі констатували факт, що вразив тогочасне суспільство не менше за закон всесвітнього тяжіння: великий мислитель, який прожив 84 роки, ніколи не пізнав жінки. В епоху розквіту барокових пристрастей та придворних інтриг, людина, що «зв’язала» небо і землю математичними формулами, обрала шлях абсолютної емоційної ізоляції. 🗝️ Ньютон народився передчасно, у день Різдва, таким маленьким, що, за словами його матері, «міг би поміститися у квартову кухля». Батька він не знав, а повторне заміжжя матері стало для хлопчика глибокою травмою. У своїх юнацьких щоденниках він, серед переліку гріхів, каявся у бажанні спалити будинок вітчима разом із мешканцями. Цей ранній розрив із джерелом безумовної любові назавжди зачинив двері до його серця. 🕯️ Замість людського тепла Ісаак обрав холодний блиск зірок та алхімічне полум’я. Його єдиною пристрастю стала Істина. Сучасники згадували, що Ньютон часто забував про їжу та сон, місяцями не виходячи з лабораторії. Його «приватні стосунки» обмежувалися листуванням з інтелектуальними суперниками, яке частіше нагадувало дуелі, ніж дружбу. Єдиним натяком на емоційну близькість була його дружба з молодим швейцарським математиком Фатіо де Дюльє. Їхній розрив у 1693 році спровокував у Ньютона глибоку депресію та нервовий зрив. Після цього сер Ісаак остаточно перетворився на «крижаного генія», для якого почуття були лише прикрим відволіканням від гармонії світобудови. 📐 Він помер у зеніті слави, залишивши після себе гори рукописів про апокаліпсис та алхімію, але жодного рядка, адресованого коханій людині. Ньютон довів, що можна осягнути механіку Всесвіту, залишаючись при цьому найвеличнішою загадкою для самого себе. Його самотність не була трагедією — вона була свідомим маніфестом людини, яка вважала за краще спілкуватися з Богом через мову чисел, аніж із людьми через шепіт пристрасті. 🌌
    2
    723views
  • 😱 Наче кадри із фільму про апокаліпсис – так виглядала Одеса сьогодні вночі у тотальному блекауті, – місцеві ЗМІ.
    🤯 На Одещині шахеди буквально пролітають прямо над головами місцевих жителів, – місцеві ЗМІ.
    У регіоні немає світла, води, опалення, а подекуди й зв’язку.
    Крім того, у Миколаєві всі об’єкти критичної інфраструктури переведуть на роботу від генераторів.
    ‼️ Світла не буде довго: в Одесі внаслідок ворожої атаки без електропостачання залишилися абсолютно всі тягові підстанції міста – пошкоджено 20 підстанцій, – МВА.
    Загалом атаковано енергетику 6 областей України – Дніпропетровської, Чернігівської, Одеської, Миколаївської, Херсонської та Кіровоградської.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    😱 Наче кадри із фільму про апокаліпсис – так виглядала Одеса сьогодні вночі у тотальному блекауті, – місцеві ЗМІ. 🤯 На Одещині шахеди буквально пролітають прямо над головами місцевих жителів, – місцеві ЗМІ. У регіоні немає світла, води, опалення, а подекуди й зв’язку. Крім того, у Миколаєві всі об’єкти критичної інфраструктури переведуть на роботу від генераторів. ‼️ Світла не буде довго: в Одесі внаслідок ворожої атаки без електропостачання залишилися абсолютно всі тягові підстанції міста – пошкоджено 20 підстанцій, – МВА. Загалом атаковано енергетику 6 областей України – Дніпропетровської, Чернігівської, Одеської, Миколаївської, Херсонської та Кіровоградської. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    539views
  • #події #історія
    Апокаліпсис на Вівтарі: Як "Біле братство" Намагалося Захопити Софійський Собор (10 Листопада 1993)
    Сьогодні, згадуючи 10 листопада 1993 року, ми переносимося в епоху, коли Україна тільки-но вчилася жити в умовах незалежності, а суспільство стало вразливим для нових ідей, включно з найбільш деструктивними. Цей день став кульмінацією діяльності "Великого Білого братства ЮСМАЛОС".

    "Марія Деві Христос" та "Кінець Світу"

    На початку 90-х років релігійне угруповання, очолюване колишнім інженером Юрієм Кривоноговим ("Іоанн Свамі") та журналісткою Мариною Цвігун ("Марія Деві Христос"), здобуло тисячі послідовників по всьому пострадянському простору. Вони проповідували швидкий Кінець Світу і необхідність "золотого залишку" із 144 тисяч "білих братів" для переходу в нову еру.
    Спочатку "Судний день" був призначений на липень 1993-го, але його перенесли на 24 листопада 1993 року. Кульмінаційним "ритуалом" повинно було стати масове самогубство.

    Захоплення Святині ⛪

    Для здійснення "жертвоприношення" лідери секти обрали найсвятіше місце України — Софійський собор у Києві, який на той час функціонував як музей.
    10 листопада 1993 року група з кількох десятків найвідданіших адептів "Білого братства" увірвалася до Собору.
    * Вони заблокували виходи та обрізали телефонні дроти, щоб перешкодити виклику міліції.
    * "Марія Деві Христос" та "Іоанн Свамі" вилізли на вівтарний престол — акт, що був глибоким порушенням не тільки музейних, але й релігійних правил.
    * Тим часом, близько тисячі їхніх прихильників зібралися на Софійській площі в очікуванні кінця світу.
    Невдалий Апокаліпсис та Арешти
    Спроба "богослужіння", яке могло перерости у масове самогубство, була швидко припинена. На місце події оперативно прибув спецпідрозділ "Беркут".
    У результаті штурму:
    * Міліція затримала Цвігун і Кривоногова прямо у храмі.
    * Було заарештовано близько 25 найбільш активних учасників захоплення, а загалом понад 600 членів секти було затримано для профілактичних бесід та психіатричної експертизи.
    * Фрески та інтер'єри Собору, на щастя, не зазнали значних пошкоджень під час операції.
    Захоплення Софійського собору стало гучним міжнародним скандалом і фактично поклало край масовій діяльності "Білого братства" в Україні, продемонструвавши, наскільки крихкою може бути межа між вірою і деструктивним культом.
    #події #історія Апокаліпсис на Вівтарі: Як "Біле братство" Намагалося Захопити Софійський Собор (10 Листопада 1993) Сьогодні, згадуючи 10 листопада 1993 року, ми переносимося в епоху, коли Україна тільки-но вчилася жити в умовах незалежності, а суспільство стало вразливим для нових ідей, включно з найбільш деструктивними. Цей день став кульмінацією діяльності "Великого Білого братства ЮСМАЛОС". "Марія Деві Христос" та "Кінець Світу" На початку 90-х років релігійне угруповання, очолюване колишнім інженером Юрієм Кривоноговим ("Іоанн Свамі") та журналісткою Мариною Цвігун ("Марія Деві Христос"), здобуло тисячі послідовників по всьому пострадянському простору. Вони проповідували швидкий Кінець Світу і необхідність "золотого залишку" із 144 тисяч "білих братів" для переходу в нову еру. Спочатку "Судний день" був призначений на липень 1993-го, але його перенесли на 24 листопада 1993 року. Кульмінаційним "ритуалом" повинно було стати масове самогубство. Захоплення Святині ⛪ Для здійснення "жертвоприношення" лідери секти обрали найсвятіше місце України — Софійський собор у Києві, який на той час функціонував як музей. 10 листопада 1993 року група з кількох десятків найвідданіших адептів "Білого братства" увірвалася до Собору. * Вони заблокували виходи та обрізали телефонні дроти, щоб перешкодити виклику міліції. * "Марія Деві Христос" та "Іоанн Свамі" вилізли на вівтарний престол — акт, що був глибоким порушенням не тільки музейних, але й релігійних правил. * Тим часом, близько тисячі їхніх прихильників зібралися на Софійській площі в очікуванні кінця світу. Невдалий Апокаліпсис та Арешти Спроба "богослужіння", яке могло перерости у масове самогубство, була швидко припинена. На місце події оперативно прибув спецпідрозділ "Беркут". У результаті штурму: * Міліція затримала Цвігун і Кривоногова прямо у храмі. * Було заарештовано близько 25 найбільш активних учасників захоплення, а загалом понад 600 членів секти було затримано для профілактичних бесід та психіатричної експертизи. * Фрески та інтер'єри Собору, на щастя, не зазнали значних пошкоджень під час операції. Захоплення Софійського собору стало гучним міжнародним скандалом і фактично поклало край масовій діяльності "Білого братства" в Україні, продемонструвавши, наскільки крихкою може бути межа між вірою і деструктивним культом.
    1
    505views
More Results