#історія #постаті
Володимир Янів: Психолог нації та архітектор української науки в екзилі.
Коли ми говоримо про інтелектуальний спротив у XX столітті, постать Володимира Яніва (народився 17 січня 1908 року) виринає як символ академічної незламності. Це була людина, яка не просто вивчала історію чи соціологію, а намагалася препарувати саму душу українського народу, аби зрозуміти, чому ми такі, які ми є. 🧠🇺🇦
Янів був класичним представником покоління «зубатої» української інтелігенції Галичини. Член Пласту та ОУН, він пройшов через польські тюрми та німецькі концтабори, зокрема Заксенгаузен. Проте замість того, щоб озлобитися, він перетворив свій травматичний досвід на науковий інструмент. Його праці з етнопсихології — це спроба об'єктивно, без зайвих лестощів, подивитися на український характер: з його емоційністю, прагненням до свободи та хронічною нездатністю до тривалої державної дисципліни. 📜⚖️
Іронія його життєвого шляху полягала в тому, що він став «ректором без держави». Очолюючи Український вільний університет у Мюнхені протягом багатьох років, Янів створив справжню інтелектуальну фортецю. Поки в радянській Україні гуманітарні науки були затиснуті в лещата марксизму-ленінізму, в Мюнхені під керівництвом Яніва українська думка дихала на повні груди. Він довів, що університет — це не стіни, а люди та ідеї, які вони продукують. 🏛️🎓
Критично оцінюючи доробок Яніва, варто відзначити його концепцію «української людини». Він не боявся вказувати на наші слабкі сторони, вважаючи, що лише через усвідомлення власних комплексів нація може стати зрілою. Його громадська активність була феноменальною: від участі у Світовому конгресі вільних українців до головування в Науковому товаристві ім. Шевченка в Європі. Він був тим «цементом», що тримав розпорошену по світу українську еліту разом. 🤝🌍
Володимир Янів помер у Мюнхені, так і не дочекавшись того розквіту незалежності, про який писав у своїх розвідках. Проте його життя — це ідеальна ілюстрація тези: якщо у народу забирають землю, він повинен вкорінитися у свою культуру та науку так глибоко, щоб жоден режим не зміг його викорчувати. 🌳📖
Володимир Янів: Психолог нації та архітектор української науки в екзилі.
Коли ми говоримо про інтелектуальний спротив у XX столітті, постать Володимира Яніва (народився 17 січня 1908 року) виринає як символ академічної незламності. Це була людина, яка не просто вивчала історію чи соціологію, а намагалася препарувати саму душу українського народу, аби зрозуміти, чому ми такі, які ми є. 🧠🇺🇦
Янів був класичним представником покоління «зубатої» української інтелігенції Галичини. Член Пласту та ОУН, він пройшов через польські тюрми та німецькі концтабори, зокрема Заксенгаузен. Проте замість того, щоб озлобитися, він перетворив свій травматичний досвід на науковий інструмент. Його праці з етнопсихології — це спроба об'єктивно, без зайвих лестощів, подивитися на український характер: з його емоційністю, прагненням до свободи та хронічною нездатністю до тривалої державної дисципліни. 📜⚖️
Іронія його життєвого шляху полягала в тому, що він став «ректором без держави». Очолюючи Український вільний університет у Мюнхені протягом багатьох років, Янів створив справжню інтелектуальну фортецю. Поки в радянській Україні гуманітарні науки були затиснуті в лещата марксизму-ленінізму, в Мюнхені під керівництвом Яніва українська думка дихала на повні груди. Він довів, що університет — це не стіни, а люди та ідеї, які вони продукують. 🏛️🎓
Критично оцінюючи доробок Яніва, варто відзначити його концепцію «української людини». Він не боявся вказувати на наші слабкі сторони, вважаючи, що лише через усвідомлення власних комплексів нація може стати зрілою. Його громадська активність була феноменальною: від участі у Світовому конгресі вільних українців до головування в Науковому товаристві ім. Шевченка в Європі. Він був тим «цементом», що тримав розпорошену по світу українську еліту разом. 🤝🌍
Володимир Янів помер у Мюнхені, так і не дочекавшись того розквіту незалежності, про який писав у своїх розвідках. Проте його життя — це ідеальна ілюстрація тези: якщо у народу забирають землю, він повинен вкорінитися у свою культуру та науку так глибоко, щоб жоден режим не зміг його викорчувати. 🌳📖
#історія #постаті
Володимир Янів: Психолог нації та архітектор української науки в екзилі.
Коли ми говоримо про інтелектуальний спротив у XX столітті, постать Володимира Яніва (народився 17 січня 1908 року) виринає як символ академічної незламності. Це була людина, яка не просто вивчала історію чи соціологію, а намагалася препарувати саму душу українського народу, аби зрозуміти, чому ми такі, які ми є. 🧠🇺🇦
Янів був класичним представником покоління «зубатої» української інтелігенції Галичини. Член Пласту та ОУН, він пройшов через польські тюрми та німецькі концтабори, зокрема Заксенгаузен. Проте замість того, щоб озлобитися, він перетворив свій травматичний досвід на науковий інструмент. Його праці з етнопсихології — це спроба об'єктивно, без зайвих лестощів, подивитися на український характер: з його емоційністю, прагненням до свободи та хронічною нездатністю до тривалої державної дисципліни. 📜⚖️
Іронія його життєвого шляху полягала в тому, що він став «ректором без держави». Очолюючи Український вільний університет у Мюнхені протягом багатьох років, Янів створив справжню інтелектуальну фортецю. Поки в радянській Україні гуманітарні науки були затиснуті в лещата марксизму-ленінізму, в Мюнхені під керівництвом Яніва українська думка дихала на повні груди. Він довів, що університет — це не стіни, а люди та ідеї, які вони продукують. 🏛️🎓
Критично оцінюючи доробок Яніва, варто відзначити його концепцію «української людини». Він не боявся вказувати на наші слабкі сторони, вважаючи, що лише через усвідомлення власних комплексів нація може стати зрілою. Його громадська активність була феноменальною: від участі у Світовому конгресі вільних українців до головування в Науковому товаристві ім. Шевченка в Європі. Він був тим «цементом», що тримав розпорошену по світу українську еліту разом. 🤝🌍
Володимир Янів помер у Мюнхені, так і не дочекавшись того розквіту незалежності, про який писав у своїх розвідках. Проте його життя — це ідеальна ілюстрація тези: якщо у народу забирають землю, він повинен вкорінитися у свою культуру та науку так глибоко, щоб жоден режим не зміг його викорчувати. 🌳📖
59переглядів