#Наші_витоки ТРАДИЦІЯ СТАВИТИ ДІДУХА - ПИТОМО УКРАЇНСЬКА Ставити на Різдво на покутті останній сніп, або обжинковий сніп, який називали дідом, дідухом, дідочком - це одна з питомо українських традицій, розповідає етнолог Галина Бондаренко. В основі цього звичаю - світоглядні уявлення наших предків-землеробів. «Цей сніп, який зберігався взимку, це символ безконечності життя, родючості, бо, вмираючи, падаючи в землю, зерно народжується, проростає новою рослиною. Абсолютно логічно, що йому відводилося місце у найпочеснішому кутку хати, а саме на покутті, там, де з прийняттям християнства з'явилися ікони», - додає етнолог. Існують різні варіації дідуха, адже наш народ естет і через це часто дідух робили не з одного жита, а, наприклад, з усіх злаків, які господар планував вирощувати. Це були і овес, і ячмінь, і пшениця. Дідуха могли сплітати у вигляді дерева життя. Галина Бондаренко каже, що власні українські традиції важливі особливо зараз, адже це те, що вирізняє нас від інших народів і, в першу чергу, від росіян. Ну і до того ж це - екологічно. З відривного календаря "Український народний календар" за 21 грудня. ----------

#Наші_витоки ТРАДИЦІЯ СТАВИТИ ДІДУХА - ПИТОМО УКРАЇНСЬКА Ставити на Різдво на покутті останній сніп, або обжинковий сніп, який називали дідом, дідухом, дідочком - це одна з питомо українських традицій, розповідає етнолог Галина Бондаренко. В основі цього звичаю - світоглядні уявлення наших предків-землеробів. «Цей сніп, який зберігався взимку, це символ безконечності життя, родючості, бо, вмираючи, падаючи в землю, зерно народжується, проростає новою рослиною. Абсолютно логічно, що йому відводилося місце у найпочеснішому кутку хати, а саме на покутті, там, де з прийняттям християнства з'явилися ікони», - додає етнолог. Існують різні варіації дідуха, адже наш народ естет і через це часто дідух робили не з одного жита, а, наприклад, з усіх злаків, які господар планував вирощувати. Це були і овес, і ячмінь, і пшениця. Дідуха могли сплітати у вигляді дерева життя. Галина Бондаренко каже, що власні українські традиції важливі особливо зараз, адже це те, що вирізняє нас від інших народів і, в першу чергу, від росіян. Ну і до того ж це - екологічно. З відривного календаря "Український народний календар" за 21 грудня. ----------

#Наші_витоки БОРТНИЦТВО - НАША АРХАЇЧНА ТРАДИЦІЯ Україна чи не єдина країна в Європі, де побутує бортництво як тисячолітній промисел. Що ж таке бортництво? Це догляд за бджолами у природних дуплах дерев. Опанувавши такий промисел, згодом наші предки почали видовбувати дупла в деревах і поселяти туди бджіл. У часи Київської Русі бортництво було дуже поширеним явищем і навіть були написані закони, які регулювали цей промисел. А ще медом і воском платили податки. Потім з'явилися борті колодні вулики і їх тодішні пасічники розміщували вже не обов'язково на деревах. Поширеність промислу відобразилась і в топоніміці. Так, у Фастівському районі Київщини є село Бортники, а частина Києва так і називається - Бортничі. До речі, чимало ентузіастів із Київської, Житомирської, Чернігівської та Рівненської областей і нині займається цим цікавим і древнім промислом. Кажуть, цей дикий мед не можна порівняти з уже звичним як за своїми смаковими якостями, так і за цілющими властивостями. З відривного календаря "Український народний календар" за 19 серпня. ----------

#Наші_витоки БОРТНИЦТВО - НАША АРХАЇЧНА ТРАДИЦІЯ Україна чи не єдина країна в Європі, де побутує бортництво як тисячолітній промисел. Що ж таке бортництво? Це догляд за бджолами у природних дуплах дерев. Опанувавши такий промисел, згодом наші предки почали видовбувати дупла в деревах і поселяти туди бджіл. У часи Київської Русі бортництво було дуже поширеним явищем і навіть були написані закони, які регулювали цей промисел. А ще медом і воском платили податки. Потім з'явилися борті колодні вулики і їх тодішні пасічники розміщували вже не обов'язково на деревах. Поширеність промислу відобразилась і в топоніміці. Так, у Фастівському районі Київщини є село Бортники, а частина Києва так і називається - Бортничі. До речі, чимало ентузіастів із Київської, Житомирської, Чернігівської та Рівненської областей і нині займається цим цікавим і древнім промислом. Кажуть, цей дикий мед не можна порівняти з уже звичним як за своїми смаковими якостями, так і за цілющими властивостями. З відривного календаря "Український народний календар" за 19 серпня. ----------