НАРОДЖЕНА І ВТІЛЕНА ІДЕЯ

Роки триває в нас страшна війна,
Тривога за тривогою лунає,
Продовжує вбивати сатана
Й Марчук в нас галереї відкриває.

Убивця Марчукові – не указ,
Твори́ть його ніщо не зупиняє,
Бо ПЕРЕМОГА це – дороговказ,
Тому́ щоразу пленери збирає.

Вони проходять тут, на цій землі́,
Вони проходять в славній Україні,
Де нищать все потвори москалі,
Де соловей співає на калині.

Тут кров'ю гаптувалася земля,
Тут кров'ю вишивалися узори,
Це все – страшні діяння москаля...
Жахіття витворяли тут потвори.

Але й в війну мистецтво має жить,
Його не маєм права загубити,
Навчилися усім ми дорожить,
Навчилися всім серцем це любити.

Тому́ сьогодні свято для усіх:
Народжена і втілена ідея,
Зробити це Марчук, звичайно, зміг –
Ось ще одна картинна галерея.

Розширення і розквіту красі,
Картинами хай повниться щомиті,
І щедрими хай будуть всі митці,
Й любов’ю до мистецтва оповиті.

14.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043885

КРОВАВИЙ ПОТЯГ У ДНІПРІ

Ось знову вдарили потвори,
Життя забравши у людей,
Прине́сли знову біль і горе…
Коли ж не бу́де в нас смертей?

Коли не будуть в нас стріляти,
Сміття убивче запускать?
Чи при́йде час, щоб їм сконати?
Чи довго нам на це чекать?

Дніпро… Руйнації і жертви,
Усюди кров, усюди плач…
Так мріють нас у прах всіх стерти…
Чи є від вбивць тих захист-плащ?

Кровавий потяг, скло і люди,
Квиток хтось взяв в один кінець,
Та скільки ж це тривати буде?
Чи зна про це хоча б Творець?

Жахіття знову, знову й знову,
Й щоразу гірше все страє,
Нас кат обрав невипадково
Й щораз накази віддає.

Дніпру дісталось знов сьогодні,
А світ все дивиться й мовчить,
Нам співчуття не треба жодні,
Глобально треба щось робить.

24.06.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1042408

ЧОМ?

Чом вас лихо не приспало,
Люті воріженьки?
Що потвори вам потібно
Від Вкраїни-неньки?

Чом прийшли ви в Україну
З свого оркостану?
Ще й взялись за солов’їну,
Годите тирану.

Чом з’явилися в утробі,
На світ появились?
Демони в людські́й подобі
На нас навалились.

Чом потвори ви з’явились
На білому світі?
Через вас чом кров’ю вмились
І дорослі, й діти?

Чом не здохли ще в колисці,
Коли народились?
У ку́пелі в старій мисці
Чом не потопились?

Чом дожи́ли ви, потвори,
До цієї днини?
Чом прине́сли ви нам горе?
Плач усюди лине.

Чом ніщо́ не спопелило
Вас із потрохами?
Лихо з-за вас оповило
Й шириться між нами.

Чом вас буйнії вітриська
Не знесли́ в безодню?
Чом, потворо ти рашистська,
Не здох в передодню?

Чом не здохли ви во плоті
Й принесли́ нам лихо?
Чом в гнилім вашім болоті
Не прийшов вам здихіль?

Чом вам здихіль не приходить
В куяві* ординській?
Через вас з життя відходять
Наші українці.

Чом живеш, нечиста сило,
Живеш й не здихаєш?
Ми без тебе в МИРі жи́ли,
А ти нас вбиваєш.

Чом ви ллєте нашу крівцю,
Немовби водицю?
Чом нам горе ллєте в чашу,
Па́лите пшеницю?

Чом земля усіх вас но́сить?
Чом не накриває?
Чом вас смертонька не ско́сить?
Чом не спопеляє?

Чом не канете в провалля
Ви цієї ж миті?
Чимскоріше ви землею
Щоб були́ накриті!

20.06.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1042124

СКІЛЬКИ?

Ворог спати не дає,
Не дає нам жити,
Скільки буде те сміття
Світом колотити?

Скільки буде литись кров
Через ту сволоту?
Я про це питаю знов
Світову спільноту.

Скільки будуть нас вбивать
Клятії ординці?
Скільки горя ще пізнать
Мають українці?

Скільки буде з болотів
Ворог наступати?
Скільки має ще життів
Нарід наш віддати?

Скільки слізоньок гірких
Вилити ще маєм?
Просим захисту в Святих,
Що роби́ть – не знаєм.

Скільки бути цій війні,
В вибухах купатись?
Здихіль коли сатані?
Як з ним поквитатись?

Скільки буде світ мовчать
І на все дивитись?
Скільки буде все вивча́ть?
Як із цим миритись?

Скільки в землю нам лягать
І в крові́ тонути?
Як Всевишнього благать?
Як нам далі бути?

17.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1039914

ПОВЕРНУСЬ

– Сину любий мій, моя доле,
Чом до нас прийшло теє горе?
Зоре моя, зоре.
Вже горить земля, усе чорніє,
Міни у ріллю лютий ворог сіє,
Моє серце мліє.

– Мамочко моя, люба нене,
У молитві будь ти за мене,
Рідна моя нене,
Бо іду я в бій за УКРАЇНУ,
За її народ, за солов’їну…
Встою, не загину.

– Сину любий мій, я чекаю,
Руки в молитвах я здіймаю,
Щоб Господь беріг щиро молю… всюди ллється кров,
Ворог нас знайшов і вбиває,
Землю, наче цвіт, люд встеляє,
Ворог Україну нашу, сину розпинає.

– Мамочко моя, я прорвуся,
І живим з війни повернуся,
За мене молися.
Україна й ти в моїм серденьку
Віри не втрачай лиш, люба ненько,
Не плач, не журися.

– Ти за неньку стій, любий сину,
За наш рідний край, УКРАЇНУ,
Із війни зустріну.
За вкраїнський стрій, за ПЕРЕМОГУ,
Принеси її аж до порогу,
Рідного порогу.

17.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1052512

НЕ ЇХ БОЛИТЬ, НЕ В НИХ БАЖАННЯ

Трива війна у нас уже роки,
Трива війна і зо́всім не вщухає,
Летять до нас ворожі коршаки,
Вогнем невинну ворог накриває.

Спільнота світова спостеріга:
Не їх болить, не їх орда вбиває,
Не в їх домівці ворога нога,
Не з їх чола щоразу кров стікає.

Не в них бажання в Чистий цей четвер
Очиститись від ворога наза́вжди,
Допоки все з лиця землі не стер,
Не їх болить, що хтось не бачить правди.

Дванадцятий вже Чистий цей четвер,
Що ворога позбутися не можем,
Не розуміє світ цього́ й тепер,
Хоч добре бачить, та не допоможе.

Все більше й більше вражого сміття,
Все більша й більша вражая навала,
Яка жорстоко забира життя,
Та світові цих доказів замало.

Як хочеться очистить від орди
Кожнісінький шматочок України,
Не крові були рі́ки, а й води́
І з неньки не робилися руїни.

17.04.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1038625

ПАЛАЮТЬ СЕЛА І МІСТА

Палають села і міста́,
Щоразу ворог атакує,
Страшна у ворога мета,
До неї він іде-прямує.

Страшна у ворога мета,
Страшні у ворога всі плани,
Про захист просимо Христа,
Щораз сильніш ятряться рани.

Про захист просимо Христа,
Бо тільки нас болять ці рани,
Тяжкого ми несем хреста,
Це нас боліть не перестане.

Тяжкого ми несем хреста,
Аби не впасти ми благаєм,
Про біль голосять в нас вуста,
На допомогу уповаєм.

Про біль голосять в нас вуста
І кров’ю землю напуваєм,
В спільноти світу сліпота,
Ми сліпоту ту розганяєм.

В спільноти світу сліпота,
Ніяк не йде до них прозріння,
Горять в нас села і міста́,
Благаєм в Господа спасіння.

28.03.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1036647

ПОМОЛІМОСЬ ЩИРО ЗА СУМЧАН

Помолімось щиро за сумчан,
Хай життя Всевишній їм врятує,
Хай заго́їть кожную із ран,
Хай вже МИР і спокій запанує.

Помолімось щиро ми усі,
У молитві є велика сила,
Ворог всіх тримає у страсі́,
Хай торкають нас Анге́льські кри́ла.

Помолімось люди, бо біда,
У війну страшнющу ворог грає,
Всюди кров тече, а не вода,
Все з лиця землі́ орда стирає.

Помолімось щиро від душі́,
Сумщина із ворогом межує,
Ворог так зрива свої́ куші́,
І щоразу далі все прямує.

Помолімось, зцілення просім,
Бо сумчани – також українці,
Наодинці їх не залишім,
Сумщину всю знищують ординці.

Помолімось щиро за сумчан,
Помолімось, хай горять їх свічі,
Хай мине у них страшний цей стан,
Хай біда не дивиться у вічі.

24.03.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1036216

ПРОКИНЬСЯ, КОХАНА

Прокинься, кохана, прокинься, серде́нько,
Бо ворог вбивати прийшов,
В диму і вогні Україна рідненька –
Ординець нас клятий знайшов.

Прокинься, кохана, хоч ще не світання,
Бо всюди гармати гримлять,
Надія на Бога зосталась остання,
Що буде він нас рятувать.

Прокинься, кохана, я мо́лю-благаю,
Бо ворог ступив на поріг,
Дітей і тебе я грудьми затуляю…
Це все, що зробити я зміг.

Прокинься, кохана, від сну пробудися,
Бо вибухи скрізь і вогонь,
Благаю я, мила, на но́ги зведися…
Вже кров витіка з твоїх скронь.

Прокинься, кохана. Та годі вже спати!
Чи чуєш мене ти, чи ні?
Ординець прийшов, щоб життя забирати,
Він душу продав сатані.

Прокинься, кохана. Не смій, я благаю!
Розплющуй вже очі й… вставай…
Без тебе як далі нам жити? Не знаю…
Дітей берегтиму я, знай…

26.12.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1029390

СУМНИЙ СВЯТИЙ ВЕЧІР В СЛАВНІЙ УКРАЇНІ
(На мелодію коляди «СУМНИЙ СВЯТИЙ ВЕЧІР»)

Сумний Святий вечір
В славній Україні,
Через ворога-ординця
Ми живемо на руїні.

Сумний Святий вечір,
Сумні українці,
Бо воюють вже роками
На землі святій ординці.

Чом так мало статись?
Чом так мало бути?
Мали ми радіть, сміятись –
Мусим вибухи ми чути.

Сіли до вечері
Вмиті всі сльозами…
– Через цю війну прокляту
Тато, мамочко, не з нами.

– Кулями прошитий
І вогнем палений,
Не один раз кров’ю вмитий…
Тато, діти, полонений.

Любі діти, тато
В рашистськім полоні.
Разом з ним там є багато,
Кров у них стіка зі скроні.

– Сльози проливаєм
Ми уже роками,
А наш тато і цьогоріч,
Люба мамочко, не з нами.

– Бо упир воює,
Сатана вбиває,
За любов до України
У полон він забирає.

Як нам далі бути?
Як нам далі жити?
У сльозах благаєм Бога,
Аби крівцю більш не лити.

Нехай зірка з неба
МИР нам проголосить,
І страшна війна ворожа
Хай нікого більш не косить.

Щоб в прийдешнім році
Була ПЕРЕМОГА,
Щоб додому всі вернулись
Й МИРОМ стелиться дорога.

23.12.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1029160