Росія знову готується прорватися з Білорусі на ЧАЕС? Чорнобиль почали активно готувати до оборони – в зоні риють траншеї, оборонні ходи, облаштовують позиції та насипи, пише Der Spiegel

На дорогах встановлюють металеві конструкції з сітками, в яких мають заплутуватись FPV-дрони. Якщо Білорусь під натиском рф вступить у війну — Чорнобильська зона одразу опиниться в радіусі ураження «фпв».

Чому саме зараз? Протягом останніх місяців звучать попередження про ризик розширення участі Білорусі у війні. А декілька днів тому стало відомо, що поблизу південного кордону РБ формується нова десантно-штурмова бригада.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

🏞️ Військові врятували лелеку, який потрапив під антидронову сітку над дорогою.

Багато разів птиця намагалася полетіти, але билася о сітку і знесилена падала на землю. На щастя, саме в цей час поруч проїжджали бійці одного зі підрозділів 21 окремої механізованої бригади. Попри небезпеку, вони зупинилися, відвезли птаха і випустили на волю.

Відео: 21 окрема механізована бригада

Новий начальник Генштабу ЗСУ: хто такий генерал-майор Ігор Скибюк і що про нього відомо

📍Ігор Скибюк - 49-річний генерал-майор, Герой України та офіцер Десантно-штурмових військ.
📍Службу починав у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді, де пройшов майже всі щаблі - від командира взводу до командира бригади.
📍Брав участь у боях за Іловайськ і Дебальцеве, а також в АТО/ООС на сході України.
📍У 2014 році отримав поранення, після лікування повернувся до служби.
📍Після початку повномасштабного вторгнення РФ брав участь в обороні Києва.
📍Пізніше командував 80-ю окремою десантно-штурмовою бригадою.
📍Його бригада відзначилася під час Харківського контрнаступу, зокрема на напрямках Балаклії, Куп’янська та Ізюма.
📍За звільнення Ізюма Скибюк отримав звання Героя України.
📍Також він нагороджений орденами Богдана Хмельницького II та III ступенів.
📍У 2024 році його призначили командувачем ДШВ, а з червня 2025 року він працював заступником начальника Генерального штабу ЗСУ.

Це не кабінетний генерал, а бойовий командир, який пройшов шлях від командира взводу до керівництва ДШВ і Генштабу. Гарне призначення 🫡
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

Бригада «Азов» допомагає американській компанії Perennial Autonomy тестувати тактичний дрон Bumblebee вартістю близько 1500 доларів. Розробку безпілотника, стійкого до радіоелектронної боротьби, розпочали у 2024 році, а військові довели проєкт до серійного виробництва. Bumblebee здатний виконувати завдання розвідки, логістики, а також працювати як бомбер чи дрон-камікадзе. https://channeltech.space/war/azov-bumblebee-drone-perennial-autonomy...

Йому був лише 21 рік — історія Євгенія Юрка, який загинув, рятуючи постраждалих у Харкові
Він
поєднував навчання в медичному університеті з роботою у бригаді екстреної допомоги та вже з перших кроків у професії рятував людей. Ми продовжуємо розповідати історії українських медиків, чиє життя забрала російсько-українська війна. 💔

Євгеній Юрко народився 18 серпня 2003 року. Навчався у Харківському національному медичному університеті та водночас працював медбратом у Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Харківщини.

Євгеній свідомо обрав шлях у медицині. Він прагнув розвиватися професійно, завжди був готовий допомогти та гостро відчував чужий біль.

1 вересня 2024 року Євгеній у складі бригади екстреної медичної допомоги прибув до торговельного центру поблизу станції метро «Академіка Павлова» у Харкові. Медики мали допомогти людям, які постраждали внаслідок російського удару. Щойно бригада розпочала роботу, російські війська завдали повторного удару. Євгеній отримав тяжке поранення голови.

Лікарі до останнього боролися за його життя, однак 3 вересня він помер у лікарні. Йому був лише 21 рік.

Окрім медицини, Євгеній захоплювався важкою атлетикою, займався спортом, вів здоровий спосіб життя та долучався до волонтерства.

Вічна і світла пам’ять Євгенію Юрку. 🕯️
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

Голова суддівського комітету ФІФА П'єрлуїджі Колліна відреагував на скандал, який стався в матчі збірних Аргентини та Швейцарії на стадії чвертьфіналу чемпіонату світу.

Підопічні Ліонеля Скалоні здолали суперника (3:1), який залишився у меншості на 72-й хвилині через вилучення форварда Бреля Емболо за симуляцію.

Після фінального свистка швейцарські футболісти, уболівальники та тренерський штаб залишилися вкрай розгніваними діями головного арбітра та не приховували свого розчарування, звинувачуючи ФІФА.

«З точки зору суддівства, вилучення Емболо було правильним рішенням. Повтор показує, що контакту з боку Леандро Паредеса не було, тому суддя правильно визначив спробу обману.

Імітація – одна з дій, які правила гри покликані припиняти, оскільки вона підриває справедливість і створює непотрібний тиск на суддів. Ми очікуємо, що арбітри розпізнаватимуть такі ситуації і діятимуть відповідним чином.

Той факт, що це сталося в матчі плей-оф чемпіонату світу, не повинен змінювати застосування правил. Судді повинні бути впевнені в правильності своїх рішень незалежно від обставин чи гравців, які беруть участь.

Оскільки Емболо вже отримав попередження, друга жовта картка була неминучим наслідком його дій. Зрештою, відповідальність лежить тільки на гравці збірної Швейцарії.

Послідовність і чесність є основними принципами суддівства, тому суддівська бригада продемонструвала і те, й інше в цьому інциденті», – повідомив Колліна
#World_Football #football #European_football @European_football
#футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovaryspor

Вчора трошки написалося. Дам два тексти спочатку українською, а потім англійською. Хто має бажання той може поширити.

Шановний Європейський парламент ( European Parliament ), якщо Ви говорите у своїх резолюціях про цінності, то не забувайте звертати увагу й Польщі на цінності.

Нижче я надам Вам короткі історичні довідки, котрі є написані польською мовою та знаходяться на офіційних сторінках державних інституцій і розповідають про воєнних злочинців, котрі вшановуються у Польщі.

Ромуальд Райс – «Бурий». Один із командирів Армії Крайової, воєнний злочинець. (фото 1)

У травні 1945 року перевівся зі своїм взводом до 5-ї Вільнюської бригади Армії Крайової під командуванням майора Зигмунта Шендзеляржа «Лупашки», яка діяла в районі Білостока. За цей час його було нагороджено Срібним Хрестом Заслуги з мечами. У вищезгаданому підрозділі він став командиром 2-го ескадрону. Наприкінці літа він встановив контакт з місцевими осередками Narodowe Zjednoczenie Wojskowe (NZW) та долучився до організації. У вересні 1945 року його було призначено керівником PAS у Білостоцькому районі NZW та командиром 3-ї бригади NZW. Він розпочав активні військові дії проти комуністичного боку. Він відповідав за пацифікацію білоруських сіл (Залешани, Шпаки, Зане, Коньковізна), в яких загинуло близько п'ятдесяти людей, та за розстріл тридцяти білоруських кучерів. За даними прокуратури Інституту національної пам'яті (IPN), ці дії прирівнювалися до геноциду.

Інформація із сторінки Інституту національної пам’яті Польщі (джерело коментар 1)

!!! У Польщі є пам’ятник цьому вбивці (фото 2)

Зигмунт Шендзелярж – «Лупашка», один із командирів Армії Крайової, воєнний злочинець (фото 3)

23 червня 1944 року — 5-та Віленська бригада Армії Крайової здійснила відплатну акцію в Дубінках (Dubinki/Dubingiai), під час якої було вбито 27 литовських цивільних. Цей напад став початком ширшої операції.

25–27 червня 1944 року — польські підрозділи провели подальші відплатні акції в інших литовських селах (Йонішкіс, Інтурке, Біютишкіс, Гедрайчяй та ін.). Загальна кількість загиблих литовців у цих акціях оцінюється приблизно у 70–100 осіб.

Кульмінацією польсько-литовського конфлікту на Віленщині стали воєнні злочини в Глінцішках, Дубінках та навколишніх селах, унаслідок яких загинуло понад сто осіб обох національностей, переважно жінки та діти.

За висновком Павела Рокіцького, відплатна акція Армії Крайової в Дубінках була воєнним злочином. Автор вважає, що наказ про напад віддав Зигмунт Шендзеляж («Лупашка»), а жертвами стали не лише особи, пов'язані з литовською поліцією, а й цивільне населення. У результаті акції загинули жінки, діти та літні люди. На думку Рокіцького, убивства цивільних були свідомими, а не випадковими наслідками бойових дій.

Джерело: Glinciszki i Dubinki. Zbrodnie wojenne na Wileńszczyźnie w połowie 1944 r. i ich konsekwencje we współczesnych relacjach polsko-litewskich (коментар 2)

У Польщі є меморіальні дошки та топоніми названі на честь цього вбивці. вул. mjr. Zygmunta Szendzielarza „Łupaszki” у Білостоку (фото 4)

Станіслав Басай – «Рись» (фото 5) воєнний злочинець, майор Батальйонів хлопських

Діяч польського націоналістичного руху часів нацистської окупації, причетний до убивств українців та спалення їх майна у селах Мірче, Молодятичі, Пересоловичі, Модринь, Верешин, Малків, Пригоріле, Старе Село, Сагринь, Турковичі, Ласків, Смолигів та інших впродовж 1943-1945 рр.

10 березня 1944 року підрозділи Армії Крайової та Батальйонів хлопських атакували й спалили українське село Сагринь.

За даними істориків IPN, у Сагрині загинуло від 150 до 300 українських мирних жителів. За словами Маріуша Заянчковського, відомі імена 234 жертв, тоді як професор Ігор Галагіда оцінює кількість убитих у 606 осіб.
Інформація із сторінки Інституту національної пам’яті Польщі (джерело коментар 3)

!!! У Польщі також вшановують і цього злочинця. У місті Грубешів є вулиця названа на його честь ul. Stanisława Basaja „Rysia”, а також є мурал із його зображенням (фото 6)

***

📜Канал "Архівні Артефакти"

«Вони носили чорну форму, не брали в полон комісарів і наводили жах на три армії одночасно. Історія "Чорних Запорожців" — найелітнішого та найлютішого полку в історії нашої незалежності, про який мовчали совєти». Справжні кіборги початку XX століття, які розносили вщент червону кінноту Будьонного та білогвардійців Денікіна. Легендарний отаман Петро Дяченко.


Уявіть собі кінний полк, який з'являється з нічного туману наче привиди: всі вершники в абсолютно чорних кафтанах, на чорних конях, а на шапках — довгі чорні шлики. На їхньому чорному прапорі красувався череп і напис: «1-й кінний полк Чорних Запорожців». Більшовицькі комісари оголошували надзвичайний стан, коли дізнавалися, що «чорні» з'явилися в радіусі 50 кілометрів.


На чолі цього козацького спецназу стояв залізна людина — Петро Дяченко. Військовий геній, який перетворив звичайну кінноту на машину, що працювала без збоїв.


Чорні Запорожці були унікальним явищем: вони воювали в повному оточенні, без тилу, без постачання боєприпасів та ліків. Усе, що в них було — від коней до кулеметів — вони відбивали у важких боях у ворога.


Їхня зухвалість не мала меж:


▪️ Психічна атака без жодного пострілу.


У Синельниковому «чорні» вийшли проти чисельно більшого загону більшовиків. Замість того, щоб відкрити вогонь, Дяченко наказав полку вихопити шаблі та мовчки, на шаленій швидкості, піти в лобову атаку. Червоноармійці просто кинули зброю і розбіглися від самого дикого вигляду цієї чорної лавини.


▪️ Рейд тилами ворога.


Під час Першого Зимового походу полк Дяченка пройшов тисячі кілометрів тилами більшовиків та денікінців, громив штаби, захоплював поїзди зі зброєю та звільняв українські міста, коли всі навколо вважали, що армія УНР уже знищена.


▪️ Ніяких компромісів.


У Чорних Запорожців було залізне правило: вони ніколи не брали в полон більшовицьких комісарів та чекістів. Лютість полку була такою, що радянська пропаганда створила про них десятки міфів, називаючи їх «демонами».


Петро Дяченко виховав підрозділ, де кожен боєць дав клятву: «Або вийдемо переможцями, або згинемо за волю України». Вони не програли жодної великої битви. Навіть коли решта армії була змушена відступити за кордон, Чорні Запорожці пішли з поля бою останніми — з піднятими прапорами та розгорнутими лавами.


Сьогодні їхні традиції продовжує наша легендарна 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців, яка так само випалює ворога на передовій. Наша лють до окупантів має дуже глибоке коріння.


Покажіть цей пост усім, хто думає, що УНР — це були лише беззубі політики. У нас були титани, які вміли нищити ворога так, що земля горіла.


Пам'ятаємо наших лицарів.


Слава Україні! 🇺🇦


💬 Чорні Запорожці — це абсолютний еталон українського військового драйву. Чи чули ви про рейди Петра Дяченка раніше? Напишіть у коментарях! Тисніть репост, нехай Фейсбук знає, як наші предки влаштовували пекло окупантам!


#ІсторіяУкраїни #ЧорніЗапорожці #ПетроДяченко #АрміяУНР #УкраїнськеВійсько #Незламні #ВійськоваІсторія #БорціЗаВолю #КозацькаСлава #72ОМБр

#new_ukrainian_music #українська_музика
#що_послухати #для_настрою
Міша Крупін & Культурні сили - 59-та бригада (2026)
https://www.youtube.com/watch?v=Vv_jDdtd-jg

21 рік у медицині. І два з них — у війську.У 2024 році Юлія з позивним «Фурія» змінила стерильні кабінети, аптечні полиці й амбулаторну роботу на зовсім іншу реальність — польові умови, військові навчання і відповідальність, де ціна помилки може бути надто високою.У цивільному житті вона керувала мережею аптек і працювала в амбулаторії. Знала медицину зсередини: препарати, пацієнтів, протоколи, щоденну рутину допомоги людям.А тепер її знання працюють там, де кожна секунда може вирішити долю людини.Сьогодні «Фурія» навчає бійців 14-ї окремої механізованої бригади тактичної медицини — тому, що може врятувати життя на полі бою.Вона зізнається: навчати непросто.Бо це не просто теорія.Не просто лекція.Не просто набір красивих слів.Це алгоритми, які мають бути відпрацьовані до автоматизму.Це рухи, які треба виконати навіть під стресом.Це знання, які мають спрацювати в критичний момент, коли навколо шум, небезпека, страх і немає часу на довгі роздуми.Найбільша нагорода для Юлії — бачити, як захисники опановують ці навички й стають готовими використати їх тоді, коли це справді потрібно.Бо на війні медицина — це не “додаткова опція”.Це шанс.Шанс дожити до евакуації.Шанс зупинити кровотечу.Шанс допомогти побратиму.Шанс повернути людину додому.Бригада постійно оновлює підходи до навчання, залучає інструкторів із реальним бойовим досвідом і робить усе, щоб підготовка була максимально наближеною до умов війни.Але «Фурія» наголошує: техніка, знання й інструктори — це лише частина справи.Дуже важлива особиста мотивація.Бо війна змінилася.Тут недостатньо просто чекати команди.Недостатньо “якось зорієнтуватися”.Недостатньо знати лише мінімум.Потрібно вміти діяти самостійно — і водночас бути частиною команди. Потрібно вчитися, тренуватися, повторювати, не здаватися й розуміти: у вирішальний момент усе може залежати саме від тебе.«Усе у твоїх руках» — для Юлії це не просто фраза.Це принцип, за яким вона служить.Колись її робота була пов’язана з аптекою, амбулаторією, цивільними пацієнтами й мирним життям.Тепер її місія — навчити військових рятувати життя там, де мир закінчився.І в цьому є величезна сила.Бо армія тримається не лише на тих, хто стріляє.Вона тримається і на тих, хто вчить вижити.На тих, хто передає знання.На тих, хто готує до найгіршого, щоб у найважчий момент з’явився шанс на краще.Юліє, «Фуріє», дякуємо за службу, витримку й важливу місію.Нехай вистачає сил, здоров’я і людей поруч, які так само розуміють ціну кожної врятованої секунди.