#поезія
В душі я та ж маленька дівчинка...
Яка любила посміхатися...
Яка любила маму й тата...
Навчила Доля не здаватися...

Усі мої тривоги пережиті,
Багато було виплакано сліз...
Згадаю я дитинства миті,
Які у серці в спогадах моїх.

Щось відбулося, як хотілось,
Щось не здійснилося...
То що ж...
Я маю жити, не радіти...
Звільнитись від своїх думок...

У дзеркало поглянуть очі...
Не часто заглядаю я...
Хотілося б в дитячі роки...
Вернутися, бо там сім'я.

Ці спогади бентежать Душу,
Я часто згадую про це,
Роки ідуть, я жити мушу,
І берегти усе своє.

Галина Адамович
#поезія В душі я та ж маленька дівчинка... Яка любила посміхатися... Яка любила маму й тата... Навчила Доля не здаватися... Усі мої тривоги пережиті, Багато було виплакано сліз... Згадаю я дитинства миті, Які у серці в спогадах моїх. Щось відбулося, як хотілось, Щось не здійснилося... То що ж... Я маю жити, не радіти... Звільнитись від своїх думок... У дзеркало поглянуть очі... Не часто заглядаю я... Хотілося б в дитячі роки... Вернутися, бо там сім'я. Ці спогади бентежать Душу, Я часто згадую про це, Роки ідуть, я жити мушу, І берегти усе своє. Галина Адамович
Like
1
153views