#поезія
В душі я та ж маленька дівчинка...
Яка любила посміхатися...
Яка любила маму й тата...
Навчила Доля не здаватися...
Усі мої тривоги пережиті,
Багато було виплакано сліз...
Згадаю я дитинства миті,
Які у серці в спогадах моїх.
Щось відбулося, як хотілось,
Щось не здійснилося...
То що ж...
Я маю жити, не радіти...
Звільнитись від своїх думок...
У дзеркало поглянуть очі...
Не часто заглядаю я...
Хотілося б в дитячі роки...
Вернутися, бо там сім'я.
Ці спогади бентежать Душу,
Я часто згадую про це,
Роки ідуть, я жити мушу,
І берегти усе своє.
Галина Адамович
В душі я та ж маленька дівчинка...
Яка любила посміхатися...
Яка любила маму й тата...
Навчила Доля не здаватися...
Усі мої тривоги пережиті,
Багато було виплакано сліз...
Згадаю я дитинства миті,
Які у серці в спогадах моїх.
Щось відбулося, як хотілось,
Щось не здійснилося...
То що ж...
Я маю жити, не радіти...
Звільнитись від своїх думок...
У дзеркало поглянуть очі...
Не часто заглядаю я...
Хотілося б в дитячі роки...
Вернутися, бо там сім'я.
Ці спогади бентежать Душу,
Я часто згадую про це,
Роки ідуть, я жити мушу,
І берегти усе своє.
Галина Адамович
#поезія
В душі я та ж маленька дівчинка...
Яка любила посміхатися...
Яка любила маму й тата...
Навчила Доля не здаватися...
Усі мої тривоги пережиті,
Багато було виплакано сліз...
Згадаю я дитинства миті,
Які у серці в спогадах моїх.
Щось відбулося, як хотілось,
Щось не здійснилося...
То що ж...
Я маю жити, не радіти...
Звільнитись від своїх думок...
У дзеркало поглянуть очі...
Не часто заглядаю я...
Хотілося б в дитячі роки...
Вернутися, бо там сім'я.
Ці спогади бентежать Душу,
Я часто згадую про це,
Роки ідуть, я жити мушу,
І берегти усе своє.
Галина Адамович
153views