Українська
English
#поезія
Хтось п‘є життя з фужера, як вино:
Нога — на ногу, дорога сигара…
А хтось, як каву — з видом у вікно,
Де поспішають люди тротуаром.
Є ті, хто п‘ють, як свіжість з джерела,
Припавши тихо спраглими устами…
Щось гарне доля кожному дала.
По благодаті, а не за ділами.
По суті світ — це кожному своє.
Приймай, що маєш, годі нарікати.
Спасибі Богу за життя твоє й моє,
За все, що мали і ще будем мати!
Оксана Сметанюк
Хтось п‘є життя з фужера, як вино:
Нога — на ногу, дорога сигара…
А хтось, як каву — з видом у вікно,
Де поспішають люди тротуаром.
Є ті, хто п‘ють, як свіжість з джерела,
Припавши тихо спраглими устами…
Щось гарне доля кожному дала.
По благодаті, а не за ділами.
По суті світ — це кожному своє.
Приймай, що маєш, годі нарікати.
Спасибі Богу за життя твоє й моє,
За все, що мали і ще будем мати!
Оксана Сметанюк
#поезія
Хтось п‘є життя з фужера, як вино:
Нога — на ногу, дорога сигара…
А хтось, як каву — з видом у вікно,
Де поспішають люди тротуаром.
Є ті, хто п‘ють, як свіжість з джерела,
Припавши тихо спраглими устами…
Щось гарне доля кожному дала.
По благодаті, а не за ділами.
По суті світ — це кожному своє.
Приймай, що маєш, годі нарікати.
Спасибі Богу за життя твоє й моє,
За все, що мали і ще будем мати!
Оксана Сметанюк
70views