#поезія Вибухи і дзвони, били батогами, злякане світання, десь поміж дерев, сонечко в долонях, смерть гуде над нами, стогне від поранень, овдовілий лев. Люди часом звірі, звірі часом люди, смерть дає завдаток, за твоє життя, відлетять у вирій, може легше бУде, дай нам тільки нАтяк, крихту каяття. Оспівай полеглих, хто ж іще згадає? Ким озвуться вбиті? Стерті імена. Смак світанків теплих, двері твого раю, перестИгле літо, спалює війна. У старій ротонді, тихі душогубці, гавкали на місяць, грілися вином, Il male del mondo, душать душі куці, сповнені по вінця, усесвітнім злом. Горлорізи горлиць, рвали на сирени, било пережите, в шиби уночі, колами околиць, ріжуть сині вени, тишею гоЇти, те, кричав за чим. На манежі коні, прИпнуті до трУпів, розбивали лиця, крицею копит, бОги на іконах, як тепер нам бути? Жити поодинці, чи лягти на щит? Марних марень трепет, чується, як плаче, зачиняйте вікна, там уже чужі, вІршили поети, діти грали в мʼячик, патентуйте ліки, ті, хто пережив. У кросвордах міста, не знаходиш слова, завжди зайва буква, уриває шлях, повернУ на Ліста, теплий львівський сховок, проклятий відступник, ходить по слідах. Не зрікайся, потім, чорне стане білим, дивним дивом зброя, виоре поля, правда камінь котить, жертвуй власним тілом, і тоді тобою, оживе Земля. Василь Зима