Українська
English
#поезія
Добігає до фінішу
сонцем обласкане Літо,
з теплим подихом ще
та з помітним вже смутком в очах.
Заспокійливу пісню
наспівує лагідний вітер,
прохолодний лишаючи слід
на засмаглих плечах.
Скільки ж щедрих дарів
принесло в подарунок нам Літо!
Чарувало багатством полів
і красою квітучих лугів.
Рятувало від спраги
фруктовим коктейлем "мохіто".
Посилало ранковий "Привіт!"
стоголоссям птахів.
Дуже сумно, що йде вже
це сонячне Літо, казкове,
волошкове, трояндове, м'ятне,
солодке, п'янке,
полунично-вишневе, сливове
й звичайно медове,
різнобарвне й яскраве,
ясне й загадкове таке!
Але всьому свій час,
потихеньку крадеться вже Осінь.
Руку Літу подасть
і відпустить його в небуття.
Свої фарби додасть
у бездонну чаруючу просинь,
нові повісті буде писать
і своє проживати життя...
Тетяна Зензерова
Добігає до фінішу
сонцем обласкане Літо,
з теплим подихом ще
та з помітним вже смутком в очах.
Заспокійливу пісню
наспівує лагідний вітер,
прохолодний лишаючи слід
на засмаглих плечах.
Скільки ж щедрих дарів
принесло в подарунок нам Літо!
Чарувало багатством полів
і красою квітучих лугів.
Рятувало від спраги
фруктовим коктейлем "мохіто".
Посилало ранковий "Привіт!"
стоголоссям птахів.
Дуже сумно, що йде вже
це сонячне Літо, казкове,
волошкове, трояндове, м'ятне,
солодке, п'янке,
полунично-вишневе, сливове
й звичайно медове,
різнобарвне й яскраве,
ясне й загадкове таке!
Але всьому свій час,
потихеньку крадеться вже Осінь.
Руку Літу подасть
і відпустить його в небуття.
Свої фарби додасть
у бездонну чаруючу просинь,
нові повісті буде писать
і своє проживати життя...
Тетяна Зензерова
#поезія
Добігає до фінішу
сонцем обласкане Літо,
з теплим подихом ще
та з помітним вже смутком в очах.
Заспокійливу пісню
наспівує лагідний вітер,
прохолодний лишаючи слід
на засмаглих плечах.
Скільки ж щедрих дарів
принесло в подарунок нам Літо!
Чарувало багатством полів
і красою квітучих лугів.
Рятувало від спраги
фруктовим коктейлем "мохіто".
Посилало ранковий "Привіт!"
стоголоссям птахів.
Дуже сумно, що йде вже
це сонячне Літо, казкове,
волошкове, трояндове, м'ятне,
солодке, п'янке,
полунично-вишневе, сливове
й звичайно медове,
різнобарвне й яскраве,
ясне й загадкове таке!
Але всьому свій час,
потихеньку крадеться вже Осінь.
Руку Літу подасть
і відпустить його в небуття.
Свої фарби додасть
у бездонну чаруючу просинь,
нові повісті буде писать
і своє проживати життя...
Тетяна Зензерова
72views