Українська
English
#поезія
Напевно, так мало статись. Ти завжди тягнувся до неба.
А мрії долають стазис, а дії шматують тенета.
В родині, де тато — скальпель, в родині, де мама — отрута,
Іскристе дитяче серце зуміло не згаснути в грудях.
Чуприна руда блистіла — під сонцем дивився на "Мрію":
"Не хочу коритись долі. Навчуся літати. Зумію!"
Омріяний фах пілота здобув і поринув у хмари.
Волів би літати вільно, та втрутився ворог зухвалий...
Небога стояла поряд, волосся її ти голубив:
"Ельвіро, подбай про маму". А в мене здригалися губи...
Багряні троянди рясно цвітуть на Алеї Героїв.
Елегія тиха грає. Це місце тужливих гармоній.
Світлину небога бачить: "А дядько кружляє над нами.
А дядько навіки вільний, назавжди у небі з птахами."
Холоне потроху. Вечір. Луганськ обіймає за плечі.
Сашко Негрич
Напевно, так мало статись. Ти завжди тягнувся до неба.
А мрії долають стазис, а дії шматують тенета.
В родині, де тато — скальпель, в родині, де мама — отрута,
Іскристе дитяче серце зуміло не згаснути в грудях.
Чуприна руда блистіла — під сонцем дивився на "Мрію":
"Не хочу коритись долі. Навчуся літати. Зумію!"
Омріяний фах пілота здобув і поринув у хмари.
Волів би літати вільно, та втрутився ворог зухвалий...
Небога стояла поряд, волосся її ти голубив:
"Ельвіро, подбай про маму". А в мене здригалися губи...
Багряні троянди рясно цвітуть на Алеї Героїв.
Елегія тиха грає. Це місце тужливих гармоній.
Світлину небога бачить: "А дядько кружляє над нами.
А дядько навіки вільний, назавжди у небі з птахами."
Холоне потроху. Вечір. Луганськ обіймає за плечі.
Сашко Негрич
#поезія
Напевно, так мало статись. Ти завжди тягнувся до неба.
А мрії долають стазис, а дії шматують тенета.
В родині, де тато — скальпель, в родині, де мама — отрута,
Іскристе дитяче серце зуміло не згаснути в грудях.
Чуприна руда блистіла — під сонцем дивився на "Мрію":
"Не хочу коритись долі. Навчуся літати. Зумію!"
Омріяний фах пілота здобув і поринув у хмари.
Волів би літати вільно, та втрутився ворог зухвалий...
Небога стояла поряд, волосся її ти голубив:
"Ельвіро, подбай про маму". А в мене здригалися губи...
Багряні троянди рясно цвітуть на Алеї Героїв.
Елегія тиха грає. Це місце тужливих гармоній.
Світлину небога бачить: "А дядько кружляє над нами.
А дядько навіки вільний, назавжди у небі з птахами."
Холоне потроху. Вечір. Луганськ обіймає за плечі.
Сашко Негрич
46views