#поезія Не поспішай так, любе Літо! Зачекай! За першість не змагайся в марафоні! Хай зачаровує веселий водограй, і диньки дозрівають на осонні, й медові пахощі під сонечком ясним розносить навкруги простоволосий вітер, а з теплим тихим дощиком рясним веселка сходить, щоб води напитись. Неначе ті моделі, квіти польові, нехай в барвистих дефілюють сарафанах! І кожна квіточка - це враження нові, хоч в золотих прикрасах, хоч в вранішних туманах, чи під магічним сяйвом зоряних світил, чи в кришталевих росяних краплинах на світанку... В пелюстці кожній - ніжності посил. У простоті - краса, а схожість... на панянку. Затримайсь довше, Літо! Не спіши! Хай в тихім надвечір'ї ластівки кружляють! Цвіркочуть коники й стрибають в спориші, а бджілки з різноцвіття дикий мед збирають... Бракує слів, щоб передати відчуття, як посміхається налитим колосочком жито... Солодке Літо! - Крапля незабутнього життя! Так хочеться життя це без війни прожити... Тетяна Зензерова.