#поезія Любий Серпню, куди ж ти поспішаєш? Вже он клунки до воза спакував. Чом сльозу за пазуху ховаєш? Літній час в клубочок замотав. Вгамував спекотні дні дощами. Прохолодою світанки оповив. Закудлатив айстри між грядáми. Сипнув верес між пожовклих нив. Чи згадаєш як ми разом мандрували.. Поміж соняхів ховались у полях? Зимний квас на ґанку смакували. Споглядали захід сонця у вогнях. Пам'ятаєш як горнулись в стиглих травах.. У обіймах любистку й чебрецю? І купались в зоряних загравах.. Чи пригадуєш чарівну ніч оцю?? Ми поволі пили стиглі соки.. По вустах текли солодкії меди. Укривали нас туманні поволоки.. Місяць цілував наші сліди. Я пестúла житні твої коси А ти вусиками ніжно лоскотав... Від блаженства пріли в полі рòси. Ти мене кохав? Чи лиш вдавав?? Ти забрав частинку мого серця.. Загорнув у клаптик пелюстків. Залишився смуток десь на денці. Літній спогад недописаних рядків.. Оксана Лесик-Падучак