#поезія
Моя душа співає в кольорах —
У пелюстках, що ніжно світять рано.
У росяних духмяних квіточках,
Де поле дихає чарівно й п'яно.
Вона бринить у шепоті трави,
У подихах суцвіття польового.
Вона співає, де дрімають сни,
У колисковій вітру степового.
Вона в ромашках — світла, мов сльоза,
У маках, де палає літня мрія.
У кожній квітці — тиша й небеса —
Де ніжно спить дитяча ще надія.
Моя душа — то подих вільних трав,
То пісня, що летить в обійми поля.
Її в собі зберіг прадавній став,
І ліс, і дощ, і теплі сни роздолля.
Людмила Медина.
Моя душа співає в кольорах —
У пелюстках, що ніжно світять рано.
У росяних духмяних квіточках,
Де поле дихає чарівно й п'яно.
Вона бринить у шепоті трави,
У подихах суцвіття польового.
Вона співає, де дрімають сни,
У колисковій вітру степового.
Вона в ромашках — світла, мов сльоза,
У маках, де палає літня мрія.
У кожній квітці — тиша й небеса —
Де ніжно спить дитяча ще надія.
Моя душа — то подих вільних трав,
То пісня, що летить в обійми поля.
Її в собі зберіг прадавній став,
І ліс, і дощ, і теплі сни роздолля.
Людмила Медина.
#поезія
Моя душа співає в кольорах —
У пелюстках, що ніжно світять рано.
У росяних духмяних квіточках,
Де поле дихає чарівно й п'яно.
Вона бринить у шепоті трави,
У подихах суцвіття польового.
Вона співає, де дрімають сни,
У колисковій вітру степового.
Вона в ромашках — світла, мов сльоза,
У маках, де палає літня мрія.
У кожній квітці — тиша й небеса —
Де ніжно спить дитяча ще надія.
Моя душа — то подих вільних трав,
То пісня, що летить в обійми поля.
Її в собі зберіг прадавній став,
І ліс, і дощ, і теплі сни роздолля.
Людмила Медина.


1comments
40views