Українська
English
#поезія
Коли літо не може стати на повен зріст
Лиш підсвічують жовті карлики абрикосів
Розкриши свою пам'ять на свіжий намоклий зріз
Відвернися і йди
Накульгуй у ритмі sos бо
Ти живеш у чекальній черзі -
хіба не так? -
Відкорковуєш теплі дні, мов холодні вина
Сподіваєшся: може, буде ще й післясмак,
Коли днів до дна лишається половина
Прокидаючись в точку в мішень у коротку ніч
Що її комарині списи до зірок поштрикали
Ти мовчиш і чекаєш, немовби уже на дні:
Хтось пірне сюди і покличе тебе покличе
Наче зовсім не ти виростав зі своїх слідів
Наче сквилене літо не марно чекало скраю
Наче хтось ще живий угорі колисав надію
Небеса над водою сплітаючи й розпускаючи
Кому першому все набридне - той і програв
Кожне серце знає про ці нескладні закони
Ще до втоми далеко - тук-тук - ще зелені трави
Але падають жовті карлики - абрикоси
Єлизавета Жарікова
Коли літо не може стати на повен зріст
Лиш підсвічують жовті карлики абрикосів
Розкриши свою пам'ять на свіжий намоклий зріз
Відвернися і йди
Накульгуй у ритмі sos бо
Ти живеш у чекальній черзі -
хіба не так? -
Відкорковуєш теплі дні, мов холодні вина
Сподіваєшся: може, буде ще й післясмак,
Коли днів до дна лишається половина
Прокидаючись в точку в мішень у коротку ніч
Що її комарині списи до зірок поштрикали
Ти мовчиш і чекаєш, немовби уже на дні:
Хтось пірне сюди і покличе тебе покличе
Наче зовсім не ти виростав зі своїх слідів
Наче сквилене літо не марно чекало скраю
Наче хтось ще живий угорі колисав надію
Небеса над водою сплітаючи й розпускаючи
Кому першому все набридне - той і програв
Кожне серце знає про ці нескладні закони
Ще до втоми далеко - тук-тук - ще зелені трави
Але падають жовті карлики - абрикоси
Єлизавета Жарікова
#поезія
Коли літо не може стати на повен зріст
Лиш підсвічують жовті карлики абрикосів
Розкриши свою пам'ять на свіжий намоклий зріз
Відвернися і йди
Накульгуй у ритмі sos бо
Ти живеш у чекальній черзі -
хіба не так? -
Відкорковуєш теплі дні, мов холодні вина
Сподіваєшся: може, буде ще й післясмак,
Коли днів до дна лишається половина
Прокидаючись в точку в мішень у коротку ніч
Що її комарині списи до зірок поштрикали
Ти мовчиш і чекаєш, немовби уже на дні:
Хтось пірне сюди і покличе тебе покличе
Наче зовсім не ти виростав зі своїх слідів
Наче сквилене літо не марно чекало скраю
Наче хтось ще живий угорі колисав надію
Небеса над водою сплітаючи й розпускаючи
Кому першому все набридне - той і програв
Кожне серце знає про ці нескладні закони
Ще до втоми далеко - тук-тук - ще зелені трави
Але падають жовті карлики - абрикоси
Єлизавета Жарікова
47переглядів