Українська
English
#думки
Колись моя бабуся сказала:
- Не дозволяй, щоб сковорідки блищали більше, ніж ти сама.
Не став прибирання вище за себе.
Життя - надто коротке, щоб витерти весь пил. Радій.
Прибирай, коли треба -
але не забувай: світ чекає за вікном.
Напиши вірш. Намалюй картину.
Сходи в гості. Посміхнись незнайомцеві.
Полий квіти. Послухай улюблену музику.
Просто сядь із горнятком чаю і подивись у небо.
Так, можеш вимити підлогу. Але не забудь прогулятись босоніж по траві.
Можеш приготувати вечерю - але танцюй, поки готуєш.
Бо життя - не між стінами. Воно - в дотику, в погляді, в тиші поруч.
І пам’ятай: жоден день не повториться.
З роками речі стають важчими. Люди відходять.
А коли тебе не стане - бо це станеться з кожним -
ніхто не згадає, скільки було пилу на поличках.
А згадають…
як ти сміялась.
Як слухала.
Як любила.
Колись моя бабуся сказала:
- Не дозволяй, щоб сковорідки блищали більше, ніж ти сама.
Не став прибирання вище за себе.
Життя - надто коротке, щоб витерти весь пил. Радій.
Прибирай, коли треба -
але не забувай: світ чекає за вікном.
Напиши вірш. Намалюй картину.
Сходи в гості. Посміхнись незнайомцеві.
Полий квіти. Послухай улюблену музику.
Просто сядь із горнятком чаю і подивись у небо.
Так, можеш вимити підлогу. Але не забудь прогулятись босоніж по траві.
Можеш приготувати вечерю - але танцюй, поки готуєш.
Бо життя - не між стінами. Воно - в дотику, в погляді, в тиші поруч.
І пам’ятай: жоден день не повториться.
З роками речі стають важчими. Люди відходять.
А коли тебе не стане - бо це станеться з кожним -
ніхто не згадає, скільки було пилу на поличках.
А згадають…
як ти сміялась.
Як слухала.
Як любила.
#думки
Колись моя бабуся сказала:
- Не дозволяй, щоб сковорідки блищали більше, ніж ти сама.
Не став прибирання вище за себе.
Життя - надто коротке, щоб витерти весь пил. Радій.
Прибирай, коли треба -
але не забувай: світ чекає за вікном.
Напиши вірш. Намалюй картину.
Сходи в гості. Посміхнись незнайомцеві.
Полий квіти. Послухай улюблену музику.
Просто сядь із горнятком чаю і подивись у небо.
Так, можеш вимити підлогу. Але не забудь прогулятись босоніж по траві.
Можеш приготувати вечерю - але танцюй, поки готуєш.
Бо життя - не між стінами. Воно - в дотику, в погляді, в тиші поруч.
І пам’ятай: жоден день не повториться.
З роками речі стають важчими. Люди відходять.
А коли тебе не стане - бо це станеться з кожним -
ніхто не згадає, скільки було пилу на поличках.
А згадають…
як ти сміялась.
Як слухала.
Як любила.
110views