#поезія ... В прохолоднім затінку верби... Липень ліг спочити на дорогу... Речі позбирав свої в торби... Вже підніс до самого порогу. У легкій дрімОті міркував... Чи сумлінно у свій час трудився ? За прожитим днем не жалкував... Совісно земелечці служився. Згадував свої прожИті дні... Зорями убрАні теплі ночі... Громовиці спалах в далині... І засмаглі ніженьки дівочі. Згадував прогрітий сонцем став... Очерету пісню стоголосся... Як пестливо верби лоскотав... Коли з вітром їм чесав волосся. Згадував, як цілував грушкИ... Щоб рум'янець їм лишить на щічці... Як бродив босоніж навпрошки... І як ноги мив у теплій річці. Як п'янів від запаху квіток... Як в'язав їх бережно в пучечки... У чулан, в затемнений куток... Вішав їх сушитись на гачечки. Як меди незрілі куштував... Як учив малих пташат літати... Як красиві рими диктував... Щоб було про нього що писати. Згадував прожите... Посміхавсь... До кінця зіграв усю сонату... У свою обитель повертавсь... Місцем поступався серпню брату. Галина Момот.