#поезія Вже серпень підпирає літні двері,Ще не заходить-лиш надворі чекає. То загляда в віконце,то присяде в сквері,Допоки липень літо рідне обіймає. Перевіряє:чи все у липня вийшло?Чи жита й пшениці вже достигли? Чи налилися соком сливи й вишні?Чи скошена трава на пожовтілих схилах? Заслухався він пісню жайворинуЙ гудіння бджіл в . гречанім цвіті.Збирає мак, бо скоро ж Маковія, На теплих хвилях золотого жита.Торкає соняшникове жовте поле.І йде повільно стежками городів.І гладить гарбузи, важкі, як сонце, І тане серце від дзвінких мелодій.А завтра вже,немов господар, зайде.В свою Господу-у серпневі храми. Й Іллю зустріне на грозовій дорозі,І Маковію він відкриє світлі брами. Він яблук стиглих приготує Спасові на стіл.І меду в сотах,як господару годиться. Й захоче залишити незабутній слід,І розмаїття серпня довго буде сниться.Збере він урожай з садів у щедрі закрома,Складе в копиці сіно лугове, духмяне і пахуче,А десь в райських садах вже достига хурма.І серпень літечку закриє двері-неминуче Л. Манжулеєва.