#поезія
Іду до себе... П'ю ковтками літо.
Метеликом барвистим пломенію.
Ще мрію, мов космеї в пòру квіту,
бо маю дрібку віри та надію.
Живу цим днем. І днем оцим радію.

Іду до себе... Згадую про вéсни.
Відтьохкали та згасли солов'ями,
пелюстям білим впали безсловесно
між світлих днів... Малюю олівцями
кульбабчин мед і кущ півоній мамин...

Іду до себе... Шлях долаю в осінь.
В запасці — ябка. Насушу на зиму.
Нахабний вітер штурхає й голòсить,
ховаючи теплò в осінню схиму.
Я не боюсь... Я все одно ітиму...

Іду до себе... Боже, дай лиш сили
переминути зúми в час печалі.
Дістану з шафки Твій дарунок — крила,
вберусь в сукенку й бабині коралі
І полечу... До себе... Мо' і далі...

Людмила Галінська
#поезія Іду до себе... П'ю ковтками літо. Метеликом барвистим пломенію. Ще мрію, мов космеї в пòру квіту, бо маю дрібку віри та надію. Живу цим днем. І днем оцим радію. Іду до себе... Згадую про вéсни. Відтьохкали та згасли солов'ями, пелюстям білим впали безсловесно між світлих днів... Малюю олівцями кульбабчин мед і кущ півоній мамин... Іду до себе... Шлях долаю в осінь. В запасці — ябка. Насушу на зиму. Нахабний вітер штурхає й голòсить, ховаючи теплò в осінню схиму. Я не боюсь... Я все одно ітиму... Іду до себе... Боже, дай лиш сили переминути зúми в час печалі. Дістану з шафки Твій дарунок — крила, вберусь в сукенку й бабині коралі І полечу... До себе... Мо' і далі... Людмила Галінська
Like
1
102views