Українська
English
#поезія
Де стоголосо сто вітрів перетинаються,
Лоскочуть очі перехрестя із гаїв,
І каравани хмар у плесі віддзеркалені,
Там віддаляєшся від смутку та реальності.
Для цього сон мене сюди постійно вів?
Торохкотять громи та блискавиці кліпають,
Бентежить серце світлосяйна метушня.
Якби ж вона лиш вирувала днями літніми,
А не війна знов жонглювала із палітрами,
І наливала фарби суму із горнят.
Не вистачає у цей час краплин гуашевих,
Таких, щоб радістю наповнити етюд.
Глибоким тріщинам душі не до тлумачення —
Січе посуха від нестачі щастя начебто.
Тривожні зливи тільки створюють сльоту.
Та розчиняюся на мить в обіймах Хортиці,
Від злої волі тут оголені краї.
Хоч між курганами виття сирени котиться,
Та на Січі і у Триглава буду гостею,
Щоб сили сповнитись, а спогад сни маїв.
Приходченко
Де стоголосо сто вітрів перетинаються,
Лоскочуть очі перехрестя із гаїв,
І каравани хмар у плесі віддзеркалені,
Там віддаляєшся від смутку та реальності.
Для цього сон мене сюди постійно вів?
Торохкотять громи та блискавиці кліпають,
Бентежить серце світлосяйна метушня.
Якби ж вона лиш вирувала днями літніми,
А не війна знов жонглювала із палітрами,
І наливала фарби суму із горнят.
Не вистачає у цей час краплин гуашевих,
Таких, щоб радістю наповнити етюд.
Глибоким тріщинам душі не до тлумачення —
Січе посуха від нестачі щастя начебто.
Тривожні зливи тільки створюють сльоту.
Та розчиняюся на мить в обіймах Хортиці,
Від злої волі тут оголені краї.
Хоч між курганами виття сирени котиться,
Та на Січі і у Триглава буду гостею,
Щоб сили сповнитись, а спогад сни маїв.
Приходченко
#поезія
Де стоголосо сто вітрів перетинаються,
Лоскочуть очі перехрестя із гаїв,
І каравани хмар у плесі віддзеркалені,
Там віддаляєшся від смутку та реальності.
Для цього сон мене сюди постійно вів?
Торохкотять громи та блискавиці кліпають,
Бентежить серце світлосяйна метушня.
Якби ж вона лиш вирувала днями літніми,
А не війна знов жонглювала із палітрами,
І наливала фарби суму із горнят.
Не вистачає у цей час краплин гуашевих,
Таких, щоб радістю наповнити етюд.
Глибоким тріщинам душі не до тлумачення —
Січе посуха від нестачі щастя начебто.
Тривожні зливи тільки створюють сльоту.
Та розчиняюся на мить в обіймах Хортиці,
Від злої волі тут оголені краї.
Хоч між курганами виття сирени котиться,
Та на Січі і у Триглава буду гостею,
Щоб сили сповнитись, а спогад сни маїв.
Приходченко
73views