Українська
English
#поезія
Літнє місто
Прянощі ночі виплескують грози,
Сни оголили наточені піки –
У піднебессі розтануть навіки,
Дзенькає дощ ксилофоном дахівки,
Місяця стежка у росах, ще босе
Місто читає новини й прогнози.
Сонце лишатиме позначки зранку,
Наче веснянки, на вулицях сонних
Променя лезом ясним світанковим,
І витинатиме зайве та втому,
Сумніви десь на поличках у шафі...
Сіра бруківка штрихується часом.
Місто гуде, проростає в століття
Мохом і гулом доріг сонцемітних,
Вкотре минуле складатиме в міхи,
Сміхом розлогим, як грабове віття,
Дні промережить, достигне суцвіттям
Спогадів теплих у книзі узбіччя,
Де сивим пилом розсипане літо
Куриться довгим проспектом у місто,
Грози зібравши в калюжі й намисто,
Промені – у вітражі й тіні листя,
Скаче, танцює, п'є зеро-мохіто...
І віддзеркалюється в темних вікнах.
08.07.2025
Олеся Репа
Літнє місто
Прянощі ночі виплескують грози,
Сни оголили наточені піки –
У піднебессі розтануть навіки,
Дзенькає дощ ксилофоном дахівки,
Місяця стежка у росах, ще босе
Місто читає новини й прогнози.
Сонце лишатиме позначки зранку,
Наче веснянки, на вулицях сонних
Променя лезом ясним світанковим,
І витинатиме зайве та втому,
Сумніви десь на поличках у шафі...
Сіра бруківка штрихується часом.
Місто гуде, проростає в століття
Мохом і гулом доріг сонцемітних,
Вкотре минуле складатиме в міхи,
Сміхом розлогим, як грабове віття,
Дні промережить, достигне суцвіттям
Спогадів теплих у книзі узбіччя,
Де сивим пилом розсипане літо
Куриться довгим проспектом у місто,
Грози зібравши в калюжі й намисто,
Промені – у вітражі й тіні листя,
Скаче, танцює, п'є зеро-мохіто...
І віддзеркалюється в темних вікнах.
08.07.2025
Олеся Репа
#поезія
Літнє місто
Прянощі ночі виплескують грози,
Сни оголили наточені піки –
У піднебессі розтануть навіки,
Дзенькає дощ ксилофоном дахівки,
Місяця стежка у росах, ще босе
Місто читає новини й прогнози.
Сонце лишатиме позначки зранку,
Наче веснянки, на вулицях сонних
Променя лезом ясним світанковим,
І витинатиме зайве та втому,
Сумніви десь на поличках у шафі...
Сіра бруківка штрихується часом.
Місто гуде, проростає в століття
Мохом і гулом доріг сонцемітних,
Вкотре минуле складатиме в міхи,
Сміхом розлогим, як грабове віття,
Дні промережить, достигне суцвіттям
Спогадів теплих у книзі узбіччя,
Де сивим пилом розсипане літо
Куриться довгим проспектом у місто,
Грози зібравши в калюжі й намисто,
Промені – у вітражі й тіні листя,
Скаче, танцює, п'є зеро-мохіто...
І віддзеркалюється в темних вікнах.
08.07.2025
Олеся Репа
125views