#поезія
Непогодиться, та і нехай.
Хай дощі будуть нам за вологу.
Не спіши, не журись. Постривай.
Дочекайся свою перемогу.

А вона буде щастям для всіх.
Прийде вранці і скаже - Вітаю.
Ну а поки що сліз повен міх -
Їх в коморі від світу ховаю.

Пхаю в торбу, в кишені, в коші.
Сльози, сльози, сердечні ридання,
Ви вологі простори душі,
Ви її потайні сповідання.

Лийтесь, лийтесь, мочіть рукави.
Мийте очі утробною сіллю.
Непогодиться. Повні стави.
Пахне прілим і де не де гниллю.

Пахне кислим. Лягає на дно
Те, що вчора нестерпно боліло.
Те, що вчора бурхливо цвіло,
Нині в вирі душевнім зотліло.

І розвіявся попіл. Нема.
Лише дощ, непогода і сиро.
Десь попереду біла зима,
Десь сльоза, як на Образі миро.

Сльози - це і любов, і біда,
І образа, і біль, і розлука.
Сльози, сльози, ви просто вода
І моя непрочитана мука...

Галина Потопляк

#поезія Непогодиться, та і нехай. Хай дощі будуть нам за вологу. Не спіши, не журись. Постривай. Дочекайся свою перемогу. А вона буде щастям для всіх. Прийде вранці і скаже - Вітаю. Ну а поки що сліз повен міх - Їх в коморі від світу ховаю. Пхаю в торбу, в кишені, в коші. Сльози, сльози, сердечні ридання, Ви вологі простори душі, Ви її потайні сповідання. Лийтесь, лийтесь, мочіть рукави. Мийте очі утробною сіллю. Непогодиться. Повні стави. Пахне прілим і де не де гниллю. Пахне кислим. Лягає на дно Те, що вчора нестерпно боліло. Те, що вчора бурхливо цвіло, Нині в вирі душевнім зотліло. І розвіявся попіл. Нема. Лише дощ, непогода і сиро. Десь попереду біла зима, Десь сльоза, як на Образі миро. Сльози - це і любов, і біда, І образа, і біль, і розлука. Сльози, сльози, ви просто вода І моя непрочитана мука... Галина Потопляк
Like
2
35views