#поезія
Любов не печальна, а тільки приносить печаль від того, що вона нездійсненна і вдержати її неможливо.
Е.М.Ремарк, "Чорний обеліск".
Ти була потребою – не пристрастю,
Звичкою тримати все в тіні.
Ти прийшла і просто залишилася,
Проростала клятвою в мені.
Змовою – без драми недоречної,
Порожнеча, вистуджена з дна,
Кинула мене під ноги вечору –
Сам в своїх обіймах доживав.
Не була ні щастям, ані втратою,
Без надриву душ, без передмов –
Захололо серце, під лопаткою
Оселився біль – моя любов.
У легенях пилом недоречності,
Сіллю в ранах, глибиною в світ,
Безозвучним криком – став залежним я,
Поглинала все живе в мені.
Світла не несла, лише окравою
Огортала пам'ять і печаль.
Чорним обеліском в серці зраненім
Стала у надмірності мовчань.
Ніч лягає саваном розвітреним,
А думки – як птахи об шибки:
Ти мені ні полум'ям, ні зливою
Не зосталась, витліла – лиш дим.
Крає скальпель втрату – геометрія
Пережитих днів тепер тягар.
Цвинтарне затишшя. Не розгледів я:
Пила з мене сили і життя.
25.07.2025
Олеся Репа
Любов не печальна, а тільки приносить печаль від того, що вона нездійсненна і вдержати її неможливо.
Е.М.Ремарк, "Чорний обеліск".
Ти була потребою – не пристрастю,
Звичкою тримати все в тіні.
Ти прийшла і просто залишилася,
Проростала клятвою в мені.
Змовою – без драми недоречної,
Порожнеча, вистуджена з дна,
Кинула мене під ноги вечору –
Сам в своїх обіймах доживав.
Не була ні щастям, ані втратою,
Без надриву душ, без передмов –
Захололо серце, під лопаткою
Оселився біль – моя любов.
У легенях пилом недоречності,
Сіллю в ранах, глибиною в світ,
Безозвучним криком – став залежним я,
Поглинала все живе в мені.
Світла не несла, лише окравою
Огортала пам'ять і печаль.
Чорним обеліском в серці зраненім
Стала у надмірності мовчань.
Ніч лягає саваном розвітреним,
А думки – як птахи об шибки:
Ти мені ні полум'ям, ні зливою
Не зосталась, витліла – лиш дим.
Крає скальпель втрату – геометрія
Пережитих днів тепер тягар.
Цвинтарне затишшя. Не розгледів я:
Пила з мене сили і життя.
25.07.2025
Олеся Репа
#поезія
Любов не печальна, а тільки приносить печаль від того, що вона нездійсненна і вдержати її неможливо.
Е.М.Ремарк, "Чорний обеліск".
Ти була потребою – не пристрастю,
Звичкою тримати все в тіні.
Ти прийшла і просто залишилася,
Проростала клятвою в мені.
Змовою – без драми недоречної,
Порожнеча, вистуджена з дна,
Кинула мене під ноги вечору –
Сам в своїх обіймах доживав.
Не була ні щастям, ані втратою,
Без надриву душ, без передмов –
Захололо серце, під лопаткою
Оселився біль – моя любов.
У легенях пилом недоречності,
Сіллю в ранах, глибиною в світ,
Безозвучним криком – став залежним я,
Поглинала все живе в мені.
Світла не несла, лише окравою
Огортала пам'ять і печаль.
Чорним обеліском в серці зраненім
Стала у надмірності мовчань.
Ніч лягає саваном розвітреним,
А думки – як птахи об шибки:
Ти мені ні полум'ям, ні зливою
Не зосталась, витліла – лиш дим.
Крає скальпель втрату – геометрія
Пережитих днів тепер тягар.
Цвинтарне затишшя. Не розгледів я:
Пила з мене сили і життя.
25.07.2025
Олеся Репа

68переглядів