Українська
English
#поезія
Ти знаєш, це колись воно боліло,
Пекло і рвало душу на шматки,
Впивалось в мозок і ламало тіло,
В'їдалося нещадно у кістки.
Ти знаєш, це колись мені не спалось
Від болю сильного і завданих образ,
І думалось ночами, і гадалось,
І жити не хотілося не раз...
Ти знаєш, вже пройшло, уже не буде
Ні тих істерик, ні недоспаних ночей.
Спокійно дихаю уже на повні груди,
І бачу більше радісних речей.
Ти знаєш, з часом стало так спокійно,
Якась байдужість венами тече,
Вже переношу все менш емоційно,
Бо що моє, то те від мене не втече!
Людмила Степанишена.
Ти знаєш, це колись воно боліло,
Пекло і рвало душу на шматки,
Впивалось в мозок і ламало тіло,
В'їдалося нещадно у кістки.
Ти знаєш, це колись мені не спалось
Від болю сильного і завданих образ,
І думалось ночами, і гадалось,
І жити не хотілося не раз...
Ти знаєш, вже пройшло, уже не буде
Ні тих істерик, ні недоспаних ночей.
Спокійно дихаю уже на повні груди,
І бачу більше радісних речей.
Ти знаєш, з часом стало так спокійно,
Якась байдужість венами тече,
Вже переношу все менш емоційно,
Бо що моє, то те від мене не втече!
Людмила Степанишена.
#поезія
Ти знаєш, це колись воно боліло,
Пекло і рвало душу на шматки,
Впивалось в мозок і ламало тіло,
В'їдалося нещадно у кістки.
Ти знаєш, це колись мені не спалось
Від болю сильного і завданих образ,
І думалось ночами, і гадалось,
І жити не хотілося не раз...
Ти знаєш, вже пройшло, уже не буде
Ні тих істерик, ні недоспаних ночей.
Спокійно дихаю уже на повні груди,
І бачу більше радісних речей.
Ти знаєш, з часом стало так спокійно,
Якась байдужість венами тече,
Вже переношу все менш емоційно,
Бо що моє, то те від мене не втече!
Людмила Степанишена.
84переглядів