#поезія Я довго намагалась зрозуміти, А відповіді й досі не знайшла - Ну звідки у людей, в складнім цім світі, Багато так ненависті і зла? Звідки бажання осуду безжальне? А заздрість чорна звідки узялась? Бажання когось знищити морально? Одне до одного ворожа неприязнь? Кожен твій крок оцінять надсуворо, Ще й вкажуть пальцем, як належить йти... З під-лоба погляд, наче на потвору... І хижість цю ніяк не обійти... Жити самим і іншим дати жити - Це що, така вже розкіш у наш час? Навіщо ж одне одного гнобити? Принижувати нащо кожен раз? Ми різні всі. Ми люди, а не "клони". Характер й зовнішність у кожного свої. У кожного в душі свої кордони... В нас різні мрії, рани і жалі... Усі пройшли крізь щось дуже важливе... Навіть якщо хтось зовсім не такий, Для осуду й принижень це не привід. Він просто інший, але, теж живий. Весь негатив словесний, як хвороба, Вражає тих, хто духом не росте. Від них іде ненависть, заздрість, злоба, Бо в них життя безрадісне й пусте. А ті, кому сміливості бракує, Змінити щось у власному житті, Від заздрощів, про всіх і вся - пліткують, Бо звикли ритись у чужім смітті. Нам не дано все знати й бути певним, Що наша думка - правильності край. Якийсь мудрець сказав це недаремно: "Ти сам живи, та іншим жити дай"! Я у житті постійно намагаюсь, Бути хорошою людиною завжди. Ким би ви не були - я всім бажаю, Щоб ви не знали горя і біди! Ольга Тріфонова