#поезія
А мені наодинці з собою
Так комфортно! Та й я не сама.
Стільки квітів прекрасних навколо,
Щось співає пахуча трава,

Бачу очі небес барвінкові,
Чую шум — десь крадуться дощі,
Навіть тиша говорить зі мною
Про усе, що на серці й душі.

Чую, вітер калину колише
І гойдає, неначе дитя...
Прислухаюсь до неї, до тиші,
Називає мене на ім'я

І шепоче щось дуже тихенько,
Я почула лише головне:
"Слухай тишу і слухай серденько,
Всіх люби, та найбільше — себе...".

Дивне тиша мені нашептала,
Як то можна себе так любить?!
А вона знов мені проспівала:
"А життя ще навчить, ще навчить..."

Марина Семйоник
#поезія А мені наодинці з собою Так комфортно! Та й я не сама. Стільки квітів прекрасних навколо, Щось співає пахуча трава, Бачу очі небес барвінкові, Чую шум — десь крадуться дощі, Навіть тиша говорить зі мною Про усе, що на серці й душі. Чую, вітер калину колише І гойдає, неначе дитя... Прислухаюсь до неї, до тиші, Називає мене на ім'я І шепоче щось дуже тихенько, Я почула лише головне: "Слухай тишу і слухай серденько, Всіх люби, та найбільше — себе...". Дивне тиша мені нашептала, Як то можна себе так любить?! А вона знов мені проспівала: "А життя ще навчить, ще навчить..." Марина Семйоник
Like
1
96переглядів