#поезія
Залиш мені на згадку, тепле літо,
нестримну пісню вітру і води.
Дощем живильним вмий несамовито,
з обіймів чар до осені веди,

де ще пролине згадок павутиння
і усміхнеться сонечко ясне...
І тільки час, мов листу шумовиння,
перепалає й швидко промайне.

Пірнаю я, вітаючи свободу,
у пінні хвилі бурної ріки.
Хай течія, каміння — це ж природа! —
і суть її міняти не з руки.

Стежина в ліс. Пісень яса стокрила.
Дубів мовчання. Сосен хоровод.
І здасться вмить, що маю безліч сили
для почуттів, для звершень і пригод.

Безкрає поле. Очі волошкові
так щиро а душу дивляться мені.
Жаль, відшумлять колись жита шовкові
й ходити доведеться по стерні.

Хліба достиглі вітер зачіпає.
Та кожен колосочок — мов струна.
Яка прекрасна музика врожаю!
І жайворонка пісня неземна!

Залиш на згадку, літо, синь озерця,
веселки міст і крапельки роси.
Зірки надій в пульсуючому серці
ніколи, я прошу, не загаси!
#поезія Залиш мені на згадку, тепле літо, нестримну пісню вітру і води. Дощем живильним вмий несамовито, з обіймів чар до осені веди, де ще пролине згадок павутиння і усміхнеться сонечко ясне... І тільки час, мов листу шумовиння, перепалає й швидко промайне. Пірнаю я, вітаючи свободу, у пінні хвилі бурної ріки. Хай течія, каміння — це ж природа! — і суть її міняти не з руки. Стежина в ліс. Пісень яса стокрила. Дубів мовчання. Сосен хоровод. І здасться вмить, що маю безліч сили для почуттів, для звершень і пригод. Безкрає поле. Очі волошкові так щиро а душу дивляться мені. Жаль, відшумлять колись жита шовкові й ходити доведеться по стерні. Хліба достиглі вітер зачіпає. Та кожен колосочок — мов струна. Яка прекрасна музика врожаю! І жайворонка пісня неземна! Залиш на згадку, літо, синь озерця, веселки міст і крапельки роси. Зірки надій в пульсуючому серці ніколи, я прошу, не загаси!
Like
Love
2
68переглядів