#поезія
Стелися вересовим квітом
поміж каміння гір зігрітих
промінням сонця, що згасає.
Там неба тінь буде весніти,
де трави колихає вітер,
а сни не мають дна і краю.
Рука в руці: ми – два магніти,
прості моменти, вічні діти...
хай буде так, пообіцяєш?
Ніч місяця підповню й крихти
зірок дрібних вгорі засвітить,
ген мерехтять близькі та зайві.
Лови між цитрусів ліміти,
що встигли одцвісти й достигли,
не жди нагоди – все минає.
Олеся Репа
Стелися вересовим квітом
поміж каміння гір зігрітих
промінням сонця, що згасає.
Там неба тінь буде весніти,
де трави колихає вітер,
а сни не мають дна і краю.
Рука в руці: ми – два магніти,
прості моменти, вічні діти...
хай буде так, пообіцяєш?
Ніч місяця підповню й крихти
зірок дрібних вгорі засвітить,
ген мерехтять близькі та зайві.
Лови між цитрусів ліміти,
що встигли одцвісти й достигли,
не жди нагоди – все минає.
Олеся Репа
#поезія
Стелися вересовим квітом
поміж каміння гір зігрітих
промінням сонця, що згасає.
Там неба тінь буде весніти,
де трави колихає вітер,
а сни не мають дна і краю.
Рука в руці: ми – два магніти,
прості моменти, вічні діти...
хай буде так, пообіцяєш?
Ніч місяця підповню й крихти
зірок дрібних вгорі засвітить,
ген мерехтять близькі та зайві.
Лови між цитрусів ліміти,
що встигли одцвісти й достигли,
не жди нагоди – все минає.
Олеся Репа

54views