Українська
English
#поезія
Я сьогодні, мій друже, про тебе писатиму.
Це будуть мерлини без п'яного галасу.
Смуток стиснув мені серце лещатами:
Чи бачиш, мій друже, що з нами сталося?
Безвинні ми, знаю, та долі це байдуже.
Мне нас під себе злий фатум, як колесо.
Наш сміх, наші сльози - то було по-справжньому,
І без них мені, друже мій, тяжко і болісно.
Кривда людська в цьому світі міцнішає,
Це мучить, це рве, розбирає на атоми.
Я забула (пробач!) твоє ймення і прізвище,
Дозволь, я лише позивний поминатиму.
Ірина Бобик
Я сьогодні, мій друже, про тебе писатиму.
Це будуть мерлини без п'яного галасу.
Смуток стиснув мені серце лещатами:
Чи бачиш, мій друже, що з нами сталося?
Безвинні ми, знаю, та долі це байдуже.
Мне нас під себе злий фатум, як колесо.
Наш сміх, наші сльози - то було по-справжньому,
І без них мені, друже мій, тяжко і болісно.
Кривда людська в цьому світі міцнішає,
Це мучить, це рве, розбирає на атоми.
Я забула (пробач!) твоє ймення і прізвище,
Дозволь, я лише позивний поминатиму.
Ірина Бобик
#поезія
Я сьогодні, мій друже, про тебе писатиму.
Це будуть мерлини без п'яного галасу.
Смуток стиснув мені серце лещатами:
Чи бачиш, мій друже, що з нами сталося?
Безвинні ми, знаю, та долі це байдуже.
Мне нас під себе злий фатум, як колесо.
Наш сміх, наші сльози - то було по-справжньому,
І без них мені, друже мій, тяжко і болісно.
Кривда людська в цьому світі міцнішає,
Це мучить, це рве, розбирає на атоми.
Я забула (пробач!) твоє ймення і прізвище,
Дозволь, я лише позивний поминатиму.
Ірина Бобик
92переглядів