#поезія ...Якось... вишию хрестиком у п'яльцях своє життя, дароване од початку. Всі зморшки, павутинки та усмІшки. І на сукенці — кольоровим латку... Візьму ниткù, шерстяні та шовкòві, всю гаму кольорів у одній палітрі. І викладу орнамент з любові, де поміж темних барв проступають світлі... Ромашками білими зшию дитинство, вплітаючи в стебла бабусину казку. А жовтим постьобаю сонце, нагІдки та мамину здобну, пахучу паску... У мальвах сховаю жаринки перших чуттів і спомин любовей колишніх... Червоним, мов плід калини, я вишию тих, кого дарував Всевишній... А ще — полинòм тендітним прокладу розпач та гіркоту од втрати. Льонами блакитними — очі, що вміють до смерті мене кохати... І буде те шиття барвистим, мов хустка старої циганки — у квітах та зорях, які падають разом з ябками на східці риплячого ґанку... ... Якось... вишию хрестиком у п'яльцях своє життя, дароване од початку... Шитиму довго, не кваплячись. Візьму із собою до інших світів. На згадку... Людмила Галінська