#поезія
Цей світ дуже великий –
Континенти та острови.
Меж не має, лиш стики
Літосферних прадавніх плит.
Океани, де сонце
Кожен вечір впадає в сон,
Йде на дно, безборонне,
Наче років тому мільйон.
Скель скелети кремезні
Розмежовують так і ні.
І на повні легені
Робиш вдих у височині.
Розбиваєшся в роси,
Розтинаєшся травами,
Квилиш у верболозах,
Напиваєшся спраглий
До життя, перевтомою
Світ розлякує хмари.
І стає невагомим.
19.07.2025
Олеся Репа
Цей світ дуже великий –
Континенти та острови.
Меж не має, лиш стики
Літосферних прадавніх плит.
Океани, де сонце
Кожен вечір впадає в сон,
Йде на дно, безборонне,
Наче років тому мільйон.
Скель скелети кремезні
Розмежовують так і ні.
І на повні легені
Робиш вдих у височині.
Розбиваєшся в роси,
Розтинаєшся травами,
Квилиш у верболозах,
Напиваєшся спраглий
До життя, перевтомою
Світ розлякує хмари.
І стає невагомим.
19.07.2025
Олеся Репа
#поезія
Цей світ дуже великий –
Континенти та острови.
Меж не має, лиш стики
Літосферних прадавніх плит.
Океани, де сонце
Кожен вечір впадає в сон,
Йде на дно, безборонне,
Наче років тому мільйон.
Скель скелети кремезні
Розмежовують так і ні.
І на повні легені
Робиш вдих у височині.
Розбиваєшся в роси,
Розтинаєшся травами,
Квилиш у верболозах,
Напиваєшся спраглий
До життя, перевтомою
Світ розлякує хмари.
І стає невагомим.
19.07.2025
Олеся Репа

84переглядів