#поезія Не сумуй, самому сумно, Знову їдемо о пʼятій, Потяг, чай, нові квартири, Вечір тишею гнітить. Все забутнє - незабутнє, Будеш знов мене чекати, Знаєш, Музо, я ще вірю, Просто так воно болить… Переїзди, перебої, Світло є, немає світла, Знову гавкав генератор, Ти ховалася під стіл, Де ми їдемо з тобою? І які чекають битви? Зафіксую просто дати, Розділю життя навпІл. Не дивися так, стискає, Аж у горлі, десь у спИні, Відчуваю цю тривогу, Як наближення грози, Добре, ти хоч надихаєш, Я тебе вже не покину, Знов обнюхуєш порОги, Бога в гості запросИ. У вікні ти тільки тінню, Дім новий ще дихав дивно, Теплі дУхи інших вулиць, Майже схожі на живих. Тьмяне місто рівних ліній, Небо тут буває сИнім? Львове мій, давно не чулись, Ти у справах, я десь біг … Ми допишемо романи, ПоживИ, бо хто закличе, Дивні образи магічні, Зачаровані слова? Мир хтозна, коли настане, Хто війні загиблих лічить? Ти життя сприймай критично, І усе діли на два… Не забула, як у місті, Заколисує дощАми? Уночі крадеться тиша, Ти лягаєш у кутку. Ми упОраємось, звісно, Є незриме щось між нами, Час любов безжально крИше, Водить нас на повідкУ. Будем їхали. Надовго? Я не знаю, просто знову, Прилетить метелик чорний, З її білого плечА. Певно, не віддали бОргу, Щось таки ми винні Львову, Най згубили б на пероні, Свою київську печАль… Василь Зима