#поезія
Відвертатись від світла, тримати його позаду.
Це як спосіб нарешті втекти в нічних жахіть.
Це як завжди боятись зустріти стару примару,
Що завжди за спиною, впродовж десяти століть.
Не чекати весну, а любити холодну зиму.
Сніжна ковдра - можливість почати усе з нуля.
З першим квітом лютневих троянд я усе покину
І тоді вже нарешті спаде і моя броня.
Не боятися йти. Залишатись на місці - злочин.
Час іде і приносить з собою чимало втрат.
Не боятися йти, не тікаючи світ за очі,
Бо для кожного в цьому світі є свій маяк.
Dariiach
Відвертатись від світла, тримати його позаду.
Це як спосіб нарешті втекти в нічних жахіть.
Це як завжди боятись зустріти стару примару,
Що завжди за спиною, впродовж десяти століть.
Не чекати весну, а любити холодну зиму.
Сніжна ковдра - можливість почати усе з нуля.
З першим квітом лютневих троянд я усе покину
І тоді вже нарешті спаде і моя броня.
Не боятися йти. Залишатись на місці - злочин.
Час іде і приносить з собою чимало втрат.
Не боятися йти, не тікаючи світ за очі,
Бо для кожного в цьому світі є свій маяк.
Dariiach
#поезія
Відвертатись від світла, тримати його позаду.
Це як спосіб нарешті втекти в нічних жахіть.
Це як завжди боятись зустріти стару примару,
Що завжди за спиною, впродовж десяти століть.
Не чекати весну, а любити холодну зиму.
Сніжна ковдра - можливість почати усе з нуля.
З першим квітом лютневих троянд я усе покину
І тоді вже нарешті спаде і моя броня.
Не боятися йти. Залишатись на місці - злочин.
Час іде і приносить з собою чимало втрат.
Не боятися йти, не тікаючи світ за очі,
Бо для кожного в цьому світі є свій маяк.
Dariiach

56переглядів