#поезія Хотів би вірити у сни, Та от не знаю чи можливо, Коли приходите в них Ви, І виглядає це, як диво. Коли тонкий беру Ваш стан, То ноти наповнюють цей простір. Коли на скрипці музикант Грає, танцюють в залі гості. А за вікном вже падолист Нагадує про осінь. І я, немов безмовний лист, Танцюю з Вами босий. А під ногами є трава, На ній, мов сльози, роси. Спадають зорі, мов слова, Я Ваші розпускаю коси. Розбіглись гості хто куди, А скрипка грає без зупину. У танці двоє – я і Ви, У просторі із Вами лину. Хотів би вірити у сни, А ранок повертає в дійсність. Зникають ночі чарівні І десь летять у вічність. Хотів би вірити у сни, Та опір чинять роки, І ці осінні, проливні дощі, Й з роками вироблений спокій. Anatoly Polishuk *** Хотіла б я до Вас у сон, І там у вальсі закружляти... Щоб так із Вами ми разом, Та ще, щоб грали музиканти... Щоб обіймали Ви мій стан, Та ніжно так мене тулили... Я Вам на вушко шепочу: «Лише із Вами я щаслива...» А зорі дивляться в вікно, І місяць заздрить - Яка пара! Хоч осінь вже в нас за вікном, Та у душі у нас кохання... Промінчик сонця блисне вже, Та ранок нас поверне в дійсність... І Зникне нічка чарівна, Та полетить собі у вічність... А я так хочу у Ваш сон, Із Вами в вальсі закружляти... Лишитись з Вами, щоб разом, Вже нашу зиму зустрічати... Наталія Кульбака