#поезія
А Ти поплач і відпусти
Усе, що душу розриває,
Жени подалі всі страхи,
Бо ідеально не буває.
Усе Ти зможеш, лиш повір,
Що не одна на цьому світі,
Що є Любов, яка без мір,
Поруч завжди вита в повітрі...
Вона у сонечку в вікно,
У подиху свіжого вітру,
Попереду спиняє зло
І піднімає гостру гілку.
Планує зранку новий день,
Найкращий, що Тобі пасує,
А Ти прислухайся лишень --
У Твоїм серці теж пульсує...
Тому не плач, а усміхнись,
Подякуй щиро у молитві,
За тим, що зникло, не журись,
Себе втрачаєш у гонитві...
Наталія Константинюк
А Ти поплач і відпусти
Усе, що душу розриває,
Жени подалі всі страхи,
Бо ідеально не буває.
Усе Ти зможеш, лиш повір,
Що не одна на цьому світі,
Що є Любов, яка без мір,
Поруч завжди вита в повітрі...
Вона у сонечку в вікно,
У подиху свіжого вітру,
Попереду спиняє зло
І піднімає гостру гілку.
Планує зранку новий день,
Найкращий, що Тобі пасує,
А Ти прислухайся лишень --
У Твоїм серці теж пульсує...
Тому не плач, а усміхнись,
Подякуй щиро у молитві,
За тим, що зникло, не журись,
Себе втрачаєш у гонитві...
Наталія Константинюк
#поезія
А Ти поплач і відпусти
Усе, що душу розриває,
Жени подалі всі страхи,
Бо ідеально не буває.
Усе Ти зможеш, лиш повір,
Що не одна на цьому світі,
Що є Любов, яка без мір,
Поруч завжди вита в повітрі...
Вона у сонечку в вікно,
У подиху свіжого вітру,
Попереду спиняє зло
І піднімає гостру гілку.
Планує зранку новий день,
Найкращий, що Тобі пасує,
А Ти прислухайся лишень --
У Твоїм серці теж пульсує...
Тому не плач, а усміхнись,
Подякуй щиро у молитві,
За тим, що зникло, не журись,
Себе втрачаєш у гонитві...
Наталія Константинюк

59переглядів