#поезія
Скляне сонце помірно світило,
В склянку бігла прозора вода,
Вітер рвався у вікна щосили,
Щось тривожило, знову бліда.

На столі мінералка, серветки,
Невідомості шум в голові,
Не подіяли кляті таблетки,
Знову ніч, і безсоння сові.

Рухом опору вимикач клацнув,
Сонце згасло, і морок зустрів,
Та у ліжку лежала без шансу,
Наловити яких небудь снів.

Знову північ прийшла непомітно,
Серце в ритмі посилило стук,
Вітер бився у вікна єхидно,
Імітуючи свист, бурі звук.

Лише місяць із неба заглядав,
Розпорошеним світлом в шибках,
Пробирався у темну кімнату,
Де не спала, самотня, в думках.

Так тривало до самого ранку,
Сон зачинений, висів замок,
Ніч розбилася там, на уламки,
Ніби в очі потрапив пісок.
#поезія Скляне сонце помірно світило, В склянку бігла прозора вода, Вітер рвався у вікна щосили, Щось тривожило, знову бліда. На столі мінералка, серветки, Невідомості шум в голові, Не подіяли кляті таблетки, Знову ніч, і безсоння сові. Рухом опору вимикач клацнув, Сонце згасло, і морок зустрів, Та у ліжку лежала без шансу, Наловити яких небудь снів. Знову північ прийшла непомітно, Серце в ритмі посилило стук, Вітер бився у вікна єхидно, Імітуючи свист, бурі звук. Лише місяць із неба заглядав, Розпорошеним світлом в шибках, Пробирався у темну кімнату, Де не спала, самотня, в думках. Так тривало до самого ранку, Сон зачинений, висів замок, Ніч розбилася там, на уламки, Ніби в очі потрапив пісок.
Like
1
119views