#поезія
Я так люблю простих собі людей,
Простих душею, розумом і
змістом.
Я в людях цих знаходжу привілей,
Бо кожен з них є завжди
оптимістом.
Розмову з ними можна завести
На будь-яку довільну мені тему,
І рішення поможуть віднайти
На всі питання чи якусь проблему.
Із ними просто бути ким ти є,
І носа дерти вгору їм не личить.
Із перших слів моя душа їх пізнає,
Всього найкращого тобі лиш
зичать.
Я так люблю простих собі людей,
Таких багато, якщо глянути
довкола.
У них теплом аж віє із грудей,
Не підведуть такі в житті ніколи!
Л. Степанишена
Я так люблю простих собі людей,
Простих душею, розумом і
змістом.
Я в людях цих знаходжу привілей,
Бо кожен з них є завжди
оптимістом.
Розмову з ними можна завести
На будь-яку довільну мені тему,
І рішення поможуть віднайти
На всі питання чи якусь проблему.
Із ними просто бути ким ти є,
І носа дерти вгору їм не личить.
Із перших слів моя душа їх пізнає,
Всього найкращого тобі лиш
зичать.
Я так люблю простих собі людей,
Таких багато, якщо глянути
довкола.
У них теплом аж віє із грудей,
Не підведуть такі в житті ніколи!
Л. Степанишена
#поезія
Я так люблю простих собі людей,
Простих душею, розумом і
змістом.
Я в людях цих знаходжу привілей,
Бо кожен з них є завжди
оптимістом.
Розмову з ними можна завести
На будь-яку довільну мені тему,
І рішення поможуть віднайти
На всі питання чи якусь проблему.
Із ними просто бути ким ти є,
І носа дерти вгору їм не личить.
Із перших слів моя душа їх пізнає,
Всього найкращого тобі лиш
зичать.
Я так люблю простих собі людей,
Таких багато, якщо глянути
довкола.
У них теплом аж віє із грудей,
Не підведуть такі в житті ніколи!
Л. Степанишена


159переглядів