Українська
English
#поезія
А потім Бог ставить свій CD плеєр на паузу
І спускається в димний світ наших кухонь
“Ну що ж ви так діти мої загралися?
Ви ж обіцяли коритись і слухать.”
Ви ж говорили, що будете слідувать правилам
І так щиро складали долоні в молитві
Як же сталось, що ви тепер п’єте із дияволом?
І чи можете ви ще себе спинити?”
Бог дивиться в очі і закурює з нами вінстон
Ми, притишені, збиті як кеглі, знервовані
Хтось вичавлює з себе “а може Він-сон?”
І від цього питання Бог стає зовсім стомленим.
Він запалює пальцем плиту, ставить турку
Кашляє й каже:” а каву ви варите добру”
Розливає у чашки і це виглядає абсурдом
Бо вистачає усім окрім нього самого.
“Я не вірю, що вам ще під силу змінитись, діти.
Живете усі так, ніби в кожного є запаска.
Але нащо я це кажу, навіть каву не зміг поділити…”
Ми ковтаєм і тихо шепочем “прости нас,Батьку”.
Соля Сойка
А потім Бог ставить свій CD плеєр на паузу
І спускається в димний світ наших кухонь
“Ну що ж ви так діти мої загралися?
Ви ж обіцяли коритись і слухать.”
Ви ж говорили, що будете слідувать правилам
І так щиро складали долоні в молитві
Як же сталось, що ви тепер п’єте із дияволом?
І чи можете ви ще себе спинити?”
Бог дивиться в очі і закурює з нами вінстон
Ми, притишені, збиті як кеглі, знервовані
Хтось вичавлює з себе “а може Він-сон?”
І від цього питання Бог стає зовсім стомленим.
Він запалює пальцем плиту, ставить турку
Кашляє й каже:” а каву ви варите добру”
Розливає у чашки і це виглядає абсурдом
Бо вистачає усім окрім нього самого.
“Я не вірю, що вам ще під силу змінитись, діти.
Живете усі так, ніби в кожного є запаска.
Але нащо я це кажу, навіть каву не зміг поділити…”
Ми ковтаєм і тихо шепочем “прости нас,Батьку”.
Соля Сойка
#поезія
А потім Бог ставить свій CD плеєр на паузу
І спускається в димний світ наших кухонь
“Ну що ж ви так діти мої загралися?
Ви ж обіцяли коритись і слухать.”
Ви ж говорили, що будете слідувать правилам
І так щиро складали долоні в молитві
Як же сталось, що ви тепер п’єте із дияволом?
І чи можете ви ще себе спинити?”
Бог дивиться в очі і закурює з нами вінстон
Ми, притишені, збиті як кеглі, знервовані
Хтось вичавлює з себе “а може Він-сон?”
І від цього питання Бог стає зовсім стомленим.
Він запалює пальцем плиту, ставить турку
Кашляє й каже:” а каву ви варите добру”
Розливає у чашки і це виглядає абсурдом
Бо вистачає усім окрім нього самого.
“Я не вірю, що вам ще під силу змінитись, діти.
Живете усі так, ніби в кожного є запаска.
Але нащо я це кажу, навіть каву не зміг поділити…”
Ми ковтаєм і тихо шепочем “прости нас,Батьку”.
Соля Сойка
114переглядів