#поезія
Навчи мене жити повільно, як падає перший сніг,
Довірливо доторкатись теплих долонь людей,
Спиняти хоч на хвилинку постійний щоденний біг,
Відчувати себе насправді - с ким ти, який ти, де,
Скільки в тобі ілюзій, страхІв й почуття вини,
На скільки усе це зайве й що дійсно має вагу,
Яка є коротка вічність й яка нескінченна мить,
І як заважає жити постійний внутрішній гул,
Усі ці - чи я встигаю? чи правильно все роблЮ?
І скільки ще маю часу? Й на скільки ще стане сил?
Чи зможе колись пробити дійсність мою броню?
Щоб дати торкнутись на трошки живої її краси?

12.07.2025
Іріна Спірідонова
#поезія Навчи мене жити повільно, як падає перший сніг, Довірливо доторкатись теплих долонь людей, Спиняти хоч на хвилинку постійний щоденний біг, Відчувати себе насправді - с ким ти, який ти, де, Скільки в тобі ілюзій, страхІв й почуття вини, На скільки усе це зайве й що дійсно має вагу, Яка є коротка вічність й яка нескінченна мить, І як заважає жити постійний внутрішній гул, Усі ці - чи я встигаю? чи правильно все роблЮ? І скільки ще маю часу? Й на скільки ще стане сил? Чи зможе колись пробити дійсність мою броню? Щоб дати торкнутись на трошки живої її краси? 12.07.2025 Іріна Спірідонова
Love
1
135views