#поезія
Ковтай повітря – буде східний танець,
Ковтай лукум і посмішки ковтай.
Губись у рухах, подихах і часі,
Губись у губи – далі німота.

Твій рок сьогодні – грому рокотіння
Первинним звуком, іклами ссавця.
Твоя одежа – на стіні у тінях,
Її немає. Є. Але не вся.

Спинися вітром, протягом продовжуй.
В півкулю – кулю, ми не на землі,
Наш вільний вимір ні на що не схожий,
Він вимер завтра, шкіру підпалив.

Зітри, так хочу, в попіл до останку,
Руйнуй спочатку, знищуй до кінця.
Не ти, це я звертаюсь до світанку,
Нещадний ранок ловить на живця.

Не відривайся, тіні вже на стелі,
Змістилися, одежу віднайдеш.
Горітиме сніданок на пательні.
Я не відчую, чуєш? Я без меж.

Оксана Мовчан
#поезія Ковтай повітря – буде східний танець, Ковтай лукум і посмішки ковтай. Губись у рухах, подихах і часі, Губись у губи – далі німота. Твій рок сьогодні – грому рокотіння Первинним звуком, іклами ссавця. Твоя одежа – на стіні у тінях, Її немає. Є. Але не вся. Спинися вітром, протягом продовжуй. В півкулю – кулю, ми не на землі, Наш вільний вимір ні на що не схожий, Він вимер завтра, шкіру підпалив. Зітри, так хочу, в попіл до останку, Руйнуй спочатку, знищуй до кінця. Не ти, це я звертаюсь до світанку, Нещадний ранок ловить на живця. Не відривайся, тіні вже на стелі, Змістилися, одежу віднайдеш. Горітиме сніданок на пательні. Я не відчую, чуєш? Я без меж. Оксана Мовчан
Love
1
111переглядів