#поезія
Надлишками ком після кожного слова –
Обурені кола в спокійній воді.
Увись випадковостей невипадкових
Злітають на хмарі примарні сліди.

Пояснення марні лягають на краплі,
Зриваються з неба кислотним дощем.
Живильним дощем, що пронизує раптом,
Бо краплями ллє капсульований щем.

Мішає свої оболонки з асфальтом,
Пропитує щебінь занадто глевкий.
Шепоче: «Впадати в каміння не варто,
Або водоспадами – до літаків».

Літак – він зі сталі, не з гравію точно,
Та ще й у віконцях – картини з чудес,
За певним маршрутом буває, де схоче,
А потім спочатку, а потім – в кінець.

Літає навколо землі чи то кулі,
Земної, не в скроню. У рідкісних снах
Надлишками слів, що у комах заснули,
Три крапки тримає летючий жебрак.

Оксана Мовчан
9.07.2025
#поезія Надлишками ком після кожного слова – Обурені кола в спокійній воді. Увись випадковостей невипадкових Злітають на хмарі примарні сліди. Пояснення марні лягають на краплі, Зриваються з неба кислотним дощем. Живильним дощем, що пронизує раптом, Бо краплями ллє капсульований щем. Мішає свої оболонки з асфальтом, Пропитує щебінь занадто глевкий. Шепоче: «Впадати в каміння не варто, Або водоспадами – до літаків». Літак – він зі сталі, не з гравію точно, Та ще й у віконцях – картини з чудес, За певним маршрутом буває, де схоче, А потім спочатку, а потім – в кінець. Літає навколо землі чи то кулі, Земної, не в скроню. У рідкісних снах Надлишками слів, що у комах заснули, Три крапки тримає летючий жебрак. Оксана Мовчан 9.07.2025
Love
1
166переглядів