#поезія
Між засухою та зливою –
тонке павутиння літа,
промінням палким нагріте
й напругою перезрілою,
що гримне крещендо: блискавка –
тонкий хірургічний скальпель –
розітне і не з'єднаєш
полотна піднеб'я вицвілі.
Між засухою та зливою –
осінні схололі кроки,
де листя стежками спокій
покриє, під птахів крилами
у пір'я строкате, зрошене
в світанні краплин мереживом,
сховає розмоклі межі,
пролізе у душу кожному.
Між засухою та зливою –
в грудневі порожні ночі
морозу нема: торочить
розчахнуте небо, міряє
по вінця грозою сповнені
калюжі та вулиць вени,
безлисті сумують клени
не спраглі тепер, оголені.
Між засухою та зливою –
весни взеленілий пагін
оглушить поля громами,
напоїть, що переливами
у повінь злилися – стишити б,
спинити, чекати травень,
де трави в покоси склались
і слухають неба ритміку.
Між засухою та зливою –
Сезони такі мінливі.
02.07.2025
Оlesya
Між засухою та зливою –
тонке павутиння літа,
промінням палким нагріте
й напругою перезрілою,
що гримне крещендо: блискавка –
тонкий хірургічний скальпель –
розітне і не з'єднаєш
полотна піднеб'я вицвілі.
Між засухою та зливою –
осінні схололі кроки,
де листя стежками спокій
покриє, під птахів крилами
у пір'я строкате, зрошене
в світанні краплин мереживом,
сховає розмоклі межі,
пролізе у душу кожному.
Між засухою та зливою –
в грудневі порожні ночі
морозу нема: торочить
розчахнуте небо, міряє
по вінця грозою сповнені
калюжі та вулиць вени,
безлисті сумують клени
не спраглі тепер, оголені.
Між засухою та зливою –
весни взеленілий пагін
оглушить поля громами,
напоїть, що переливами
у повінь злилися – стишити б,
спинити, чекати травень,
де трави в покоси склались
і слухають неба ритміку.
Між засухою та зливою –
Сезони такі мінливі.
02.07.2025
Оlesya
#поезія
Між засухою та зливою –
тонке павутиння літа,
промінням палким нагріте
й напругою перезрілою,
що гримне крещендо: блискавка –
тонкий хірургічний скальпель –
розітне і не з'єднаєш
полотна піднеб'я вицвілі.
Між засухою та зливою –
осінні схололі кроки,
де листя стежками спокій
покриє, під птахів крилами
у пір'я строкате, зрошене
в світанні краплин мереживом,
сховає розмоклі межі,
пролізе у душу кожному.
Між засухою та зливою –
в грудневі порожні ночі
морозу нема: торочить
розчахнуте небо, міряє
по вінця грозою сповнені
калюжі та вулиць вени,
безлисті сумують клени
не спраглі тепер, оголені.
Між засухою та зливою –
весни взеленілий пагін
оглушить поля громами,
напоїть, що переливами
у повінь злилися – стишити б,
спинити, чекати травень,
де трави в покоси склались
і слухають неба ритміку.
Між засухою та зливою –
Сезони такі мінливі.
02.07.2025
Оlesya

118views