Українська
English
#поезія
Слід на піску у тілі води півмісяцем,
шурхіт у мушлі – сонно-солодке видиво:
терпне від соку липень
під стукіт коліс – і я
слухаю, може,
падаю, може,
дихаю.
Хвиля гойдає, тепла й хистка на дотики,
в зелень сльози морської –
окраєць сонця, де
контури обрію тоншають,
контури смужаться.
Чайка струсила крило –
золоте, прозоре.
Музика грому стає густою й терплячою,
сонце – за овид,
світло у тім’я гупає –
іскра до іскри,
вибух накриє тишу і…
Море вже інше,
світ уже інший –
вищий.
Там, де горіло, попіл дощами вимило:
нитка – до неба,
нитка – у воду –
світиться.
Срібна рибина зливи – відлуння сили
дике лускате тіло
несе до місяця.
Іолана Тимочко
Слід на піску у тілі води півмісяцем,
шурхіт у мушлі – сонно-солодке видиво:
терпне від соку липень
під стукіт коліс – і я
слухаю, може,
падаю, може,
дихаю.
Хвиля гойдає, тепла й хистка на дотики,
в зелень сльози морської –
окраєць сонця, де
контури обрію тоншають,
контури смужаться.
Чайка струсила крило –
золоте, прозоре.
Музика грому стає густою й терплячою,
сонце – за овид,
світло у тім’я гупає –
іскра до іскри,
вибух накриє тишу і…
Море вже інше,
світ уже інший –
вищий.
Там, де горіло, попіл дощами вимило:
нитка – до неба,
нитка – у воду –
світиться.
Срібна рибина зливи – відлуння сили
дике лускате тіло
несе до місяця.
Іолана Тимочко
#поезія
Слід на піску у тілі води півмісяцем,
шурхіт у мушлі – сонно-солодке видиво:
терпне від соку липень
під стукіт коліс – і я
слухаю, може,
падаю, може,
дихаю.
Хвиля гойдає, тепла й хистка на дотики,
в зелень сльози морської –
окраєць сонця, де
контури обрію тоншають,
контури смужаться.
Чайка струсила крило –
золоте, прозоре.
Музика грому стає густою й терплячою,
сонце – за овид,
світло у тім’я гупає –
іскра до іскри,
вибух накриє тишу і…
Море вже інше,
світ уже інший –
вищий.
Там, де горіло, попіл дощами вимило:
нитка – до неба,
нитка – у воду –
світиться.
Срібна рибина зливи – відлуння сили
дике лускате тіло
несе до місяця.
Іолана Тимочко
256views