Українська
English
#поезія
Забудете.
Поволі.
Поступово.
Усе затулить, все обступить час.
Хіба одненьке безпритульне слово
Серед ночі постукає до вас.
Прожогом, наче ластівка, рвонеться,
Прокинеться, ударившись у скло…
Що не змогло замлоїтися в серці,
Того насправді, певно, й не було.
Забудете.
Не треба обіцяти.
Замкнеться коло. Зімкнеться вода.
І все – гірке, несказане, хрещате –
Окам’яніє рискою між дат.
Й колись аж ген… коли - уже й не знати,
Зітхнуть в якогось хлопця у руці
Моїх паперів тьма шерехувата
Й надламані осердя олівців.
2025
Сергій Осока
Забудете.
Поволі.
Поступово.
Усе затулить, все обступить час.
Хіба одненьке безпритульне слово
Серед ночі постукає до вас.
Прожогом, наче ластівка, рвонеться,
Прокинеться, ударившись у скло…
Що не змогло замлоїтися в серці,
Того насправді, певно, й не було.
Забудете.
Не треба обіцяти.
Замкнеться коло. Зімкнеться вода.
І все – гірке, несказане, хрещате –
Окам’яніє рискою між дат.
Й колись аж ген… коли - уже й не знати,
Зітхнуть в якогось хлопця у руці
Моїх паперів тьма шерехувата
Й надламані осердя олівців.
2025
Сергій Осока
#поезія
Забудете.
Поволі.
Поступово.
Усе затулить, все обступить час.
Хіба одненьке безпритульне слово
Серед ночі постукає до вас.
Прожогом, наче ластівка, рвонеться,
Прокинеться, ударившись у скло…
Що не змогло замлоїтися в серці,
Того насправді, певно, й не було.
Забудете.
Не треба обіцяти.
Замкнеться коло. Зімкнеться вода.
І все – гірке, несказане, хрещате –
Окам’яніє рискою між дат.
Й колись аж ген… коли - уже й не знати,
Зітхнуть в якогось хлопця у руці
Моїх паперів тьма шерехувата
Й надламані осердя олівців.
2025
Сергій Осока
64переглядів