#поезія
Тримай мою руку, аби не зомліла,
Сховай від тривог у спустілім метро.
Душа ще вночі скам'яніла сумлінно,
Зробивши у сни необачливий крок.

На плечі лягла безтурботності хустка,
Якою вкриваєш мене раз на рік.
Спокійні хвилини минуть хутко-хутко,
Тебе оборонцем сам Дагда нарік.

Тому поглинає єство твоє піксель
Щоразу, як лихо приходить у дім.
І навіть для когось докучливі піксі
Тобі в лісі шлях прокладають. Утім

Наповнюю груди загусклим повітрям.
Столиця в задусі — від вибухів смог.
Якщо я з ребра, ти — легені, повір-но,
Які захистять від шкідливої «SMOK».

Насправді ти більше, незміряно більше…
У згарищі війн — оберіг для душі.
Іди без вагань, я приборкала біль, щоб
Тримать твою руку, як підуть дощі.

Ася Ейрена
06.07.2025
#поезія Тримай мою руку, аби не зомліла, Сховай від тривог у спустілім метро. Душа ще вночі скам'яніла сумлінно, Зробивши у сни необачливий крок. На плечі лягла безтурботності хустка, Якою вкриваєш мене раз на рік. Спокійні хвилини минуть хутко-хутко, Тебе оборонцем сам Дагда нарік. Тому поглинає єство твоє піксель Щоразу, як лихо приходить у дім. І навіть для когось докучливі піксі Тобі в лісі шлях прокладають. Утім Наповнюю груди загусклим повітрям. Столиця в задусі — від вибухів смог. Якщо я з ребра, ти — легені, повір-но, Які захистять від шкідливої «SMOK». Насправді ти більше, незміряно більше… У згарищі війн — оберіг для душі. Іди без вагань, я приборкала біль, щоб Тримать твою руку, як підуть дощі. Ася Ейрена 06.07.2025
72переглядів