#поезія Я чекатиму Вас... Я чекатиму Вас, розпочавши таємне зізнання Із колиски віків, що тріпоче, мов серце в мені. Хай поніжить вуста медом Раю Еллада безкрайня, Не потрібна вуаль, від сьогодні кружляю без тайн я, У нових почуттях ясним Фебом умить спломенів. Де відкриті богам, наче скрині, людські таємниці, Де замішаний хліб на халкідських незламних мечах. Там чекатиму Вас незворушним і каміннолицим, А в душі - буревій, без обіймів гарячих не спиться, Падолистом зі сліз в мене спокій до нитки пропах. Хай паде Менелай у жертовник любові зомліло, Хай в амура вкраде незворушний Паріс вмілий лук. Щоб стріла віднайшла чуйне серце п'ятою Ахілла, Щоб найтихша струна в ніжних надрах умить забриніла Та кохання дощі заливали байдужість мілку. Є не тільки слова в арсеналі любовнім осяйні, У свічадо дивлюсь: там то Пан, то Геракл, то Зевс. Де ступаєте крок - розчищаю авгієві стайні, З сотень тисяч жінок Ваше яблуко чвар одностайне, Хай розквітне вогонь, мов завіт Прометея воскрес. Афродіто моя, не дозвольте зірватись Ікаром З пурпурових небес аж в Аїдове царство пітьми. Мов на плечах тягар, я схилився під поглядом карим Ваших дивних очей, то невже поборовся намарно? Кров'ю всіх ворогів-опонентів долоні підмив. Віднайде ж Одіссей в океанах життя свою пристань, Вже самотності дощ ти моїми очима не плач. Як розтане війна, Колізей відбудуємо, звісно, Я чекатиму Вас, як серпанок на небо пречисте, Наче хліба й вистав зачекався покірний глядач. Автор невідомий